Природа та межі судової правотворчості

Анотація

Статтю присвячено дослідженню фундаментальної проблеми правознавства – співвідношенню судового тлумачення та судової правотворчості. Актуальність теми зумовлена необхідністю переосмислення ролі судді в умовах трансформації національної правової системи пов’язаною з її інтеграцією в європейський правовий простір. Крізь призму переходу від класичної позитивістської парадигми до доктрини верховенства права досліджено роль суду у створенні правової реальності. Обґрунтовано необхідність відходу від вузького розуміння ролі суду виключно як «вуст закону» на користь моделі активного суб’єкта інтерпретації.

Розкрито тезу про те, що судове тлумачення є механізмом адаптації права до мінливих суспільних запитів. Доведено, що судове тлумачення виступає не лише технічним засобом з’ясування змісту норми, а є інструментом подолання правової невизначеності. Запропоновано розглядати цей процес як динамічне «відкриття» права, що забезпечує сталість правової системи при збереженні її гнучкості. Проаналізовано наявні в юридичній доктрині підходи до інтерпретації феномену судової правотворчості, яка виникає на межі заповнення законодавчих прогалин, подолання колізій та вирішення виключних правових проблем. На основі аналізу наукових підходів виявлено потенційні ризики впливу надмірної судової правотворчості на правову визначеність.

Виявлено дуалістичний характер правових позицій Верховного Суду, яким, попри відсутність офіційного визнання судового прецеденту фактично притаманні ознаки м’якої нормативності. З’ясовано, що правові позиції вищих судових інстанцій не лише розтлумачують зміст права й доповнюють його, розкриваючи та формуючи додаткові стійкі алгоритми правозастосування.

Аргументовано, що межа між тлумаченням і правотворчістю має визначатися межами правової визначеності, принципом «судової стриманості», та безумовним пріоритетом захисту прав людини над формальним законодавчим текстом. Обґрунтовано бачення судової правотворчості, як виключної властивості правосуддя, що виникає у випадку, коли забезпечення фундаментальних прав людини та справедливості переважує вимоги принципу поділу влад. Дослідження проведено з застосуванням методів філософської герменевтики, системно-структурного аналізу та порівняльно-правового методу, що дозволило проаналізувати судове тлумачення як багаторівневий процес. Наукова новизна дослідження полягає у поєднанні теоретичних засад правової герменевтики та аналізу актуальної процесуальної практики вищих судових інстанцій.