Права людини в центрі безпекової політики України: принцип пропорційності та європейські стандарти санкційної практики

Анотація

Стаття досліджує нормативні та доктринальні засади інтеграції прав людини в сучасну архітектуру безпеки України з особливою увагою до принципу пропорційності та узгодженості українських обмежувальних заходів із європейськими стандартами санкційної практики. У дослідженні підкреслюється, що повномасштабна збройна агресія проти України докорінно трансформувала співвідношення між безпековими імперативами та фундаментальними правами, зробивши принцип пропорційності ключовим критерієм оцінки правомірності воєнних обмежень. У статті систематизовано міжнародно-правові підходи до пропорційності як механізму, що забезпечує необхідність, придатність та сувору обмеженість втручання у права людини до досягнення легітимної мети, зокрема забезпечення національної безпеки.

Особливу увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини, який послідовно наголошує, що надзвичайні ситуації не усувають обов’язку держав поважати верховенство права та здійснювати судовий контроль, а дерогації відповідно до статті 15 Конвенції не можуть виправдовувати свавільні заходи. У дослідженні також проаналізовано практику Суду Європейського Союзу щодо санкцій, зокрема рішення у справі Rosneft, яке підтвердило вимоги пропорційності, юридичної визначеності та ефективного судового захисту в межах обмежувальних заходів ЄС.

Стаття оцінює еволюцію санкційної політики України, її зближення з інструментами ЄС та виклики щодо забезпечення належних процесуальних гарантій і захисту від надмірного втручання, особливо коли санкції стосуються громадян України. Дослідження демонструє, що імплементація стандартів прав людини в політику безпеки України є не лише нормативним обов’язком, а й передумовою зміцнення демократичної стійкості та досягнення сумісності з Спільною політикою безпеки і оборони ЄС. У висновках запропоновано концептуальні напрями вдосконалення національного санкційного законодавства шляхом упровадження критеріїв пропорційності, посилення судового контролю та чіткішого узгодження з міжнародними стандартами у сфері прав людини.