П’яте покоління прав людини

Анотація

У поданій статті здійснено комплексне теоретичне дослідження еволюції прав людини крізь призму концепції «поколінь», з особливим акцентом на обґрунтуванні та змістовному наповненні п’ятого покоління прав. Зазначено, що на сьогодні доктриною сформовано чотири покоління прав людини, які відображають історичні етапи розвитку прав і свобод. Перше покоління («права свободи») охоплює громадянські та політичні права, що виникли у XVII–XVIII ст. як «негативні» зобов’язання держави не втручатися в особисту сферу. Друге покоління («права рівності») сформувалося у XIX–XX ст. і включає економічні, соціальні та культурні права, які, навпаки, вимагають від держави активних позитивних дій для забезпечення добробуту. Третє покоління («права солідарності») відображає колективні інтереси спільнот, такі як право на мир, самовизначення та здорове довкілля. На межі XX–XXI ст. виокремилося четверте покоління, або соматичні права, що стосуються автономії людини щодо власного тіла: репродуктивні права, право на зміну статі та питання евтаназії,.

Наголошено на появі новітніх правових феноменів, пов’язаних із цифровими технологіями, біоетикою та глобальними викликами, які не вписуються повною мірою в попередні покоління. Провідне місце в ньому посідають цифрові права: право на доступ до Інтернету, цифрову самовизначеність та захист персональних дани,. Окремо виділено «право на забуття» (right to be forgotten), яке дозволяє видаляти неактуальну або шкідливу інформацію про особу з мережі. Запропоновано визначення п’ятого покоління прав людини та окреслено його зміст, зокрема цифрові права (право на забуття, право на захист персональних даних тощо), права, пов’язані з досягненнями біотехнологій (неурядження генетичною інформацією, нейроправа), а також права майбутніх поколінь (право на безпечне довкілля, стале розвиток). Зроблено висновок, що виокремлення п’ятого покоління прав людини є доцільним для адекватного реагування на сучасні виклики та забезпечення ефективного захисту гідності і прав людини в умовах цифрової ери. Вказано на необхідність подальшого нормативного закріплення новітніх прав та гармонізації міжнародних зусиль у цій сфері.