Повноваження прокурора спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України

Анотація

Безпідставна агресія російської федерації проти України показала значні вади міжнародно-правового регулювання питань безпеки та кримінальної відповідальності за злочини агресії. У таких умовах навіть за умови функціонування Міжнародного кримінального суду (МКС) та спеціальних трибуналів, сучасне міжнародне правосуддя стикається з обмеженою юрисдикцією, недосконалістю слідчих процедур та схильністю до політичного втручання у роботу прокуратури.

Метою написання наукової статті є дослідження повноважень прокурора спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, а також визначення правових механізмів ініціювання розслідування та підтримки обвинувачення. Стаття спрямована на виявлення викликів при функціонуванні Офісу Прокурора Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України задля підвищення ефективності міжнародного переслідування злочинів військової агресії.

Методологічний базис включає правовий аналіз міжнародних і національних нормативно-правових актів; застосування порівняльно-правового методу для аналізу повноважень Прокурора Спеціального трибуналу та досвіду ініціювання ad hoc трибуналів у Югославії, Руанді та Лівані; метод контент-аналізу наукових публікацій і звітів міжнародних організацій; метод систематизації для визначення проблематики діяльності прокурора; та метод узагальнення для удосконалення системи повноважень і функцій Офісу Прокурора Спеціального трибуналу.

Дослідження показало, що для ефективного міжнародного переслідування злочину агресії необхідні чітко окреслити повноваження Прокурора Спеціального трибуналу, які включають передусім незалежність від держав-учасниць або політичних структур у прийнятті рішень про порушення розслідувань та висунення звинувачень; прозорі правила та процедури висування, звільнення та переведення Прокурора та/або його заступників (закріплені в окремих законодавчих актах та положеннях Статуту спеціального трибуналу); заборону подвійного притягнення до відповідальності та зовнішнього впливу; а також право сторін провадження (обвинуваченого та потерпілих) вимагати звільнення Прокурора через можливий конфлікт інтересів або відсутність незалежності (як це передбачено Статутом цього трибуналу).

До перспективних напрямків майбутніх досліджень необхідно включити оцінку реального здійснення повноважень прокуратури, порівняльне дослідження ефективності функцій прокуратури в різних міжнародних режимах та розробку методологій для оцінки впливу дій Офісу Прокурора Спеціального трибуналу на консолідацію міжнародної відповідальності за акти агресії. Такий підхід забезпечить вдосконалення механізмів переслідування злочинів агресії та зміцнення принципів міжнародного права.