Злочини проти довкілля в міжнародному праві як форма порушення прав людини

Анотація

Стаття присвячена аналізу злочинів проти довкілля в міжнародному праві як форми порушення прав людини, з акцентом на їх кримінально-правову кваліфікацію та еволюцію норм відповідальності. Розглянуто ключові міжнародно-правові інструменти: Додатковий протокол I до Женевських конвенцій (захист довкілля під час збройних конфліктів), Римський статут МКС (стаття 8(2)(b)(iv) як підстава для кваліфікації воєнних злочинів проти природного середовища), Орхуська конвенція. Проаналізовано поняття екоциду, його тлумачення в Пояснювальній доповіді до Конвенції Ради Європи про захист довкілля засобами кримінального права (пункти 19, 172), а також дискусію щодо відходу від антропоцентризму до екоцентризму в міжнародному кримінальному праві.

Особлива увага приділена актуальності теми в контексті повномасштабної агресії проти України з 2022 року, де масове завдання шкоди довкіллю кваліфікується як воєнні злочини та потенційний екоцид. Підкреслено роль ратифікації Римського статуту Україною, що посилює юрисдикцію МКС щодо екологічних злочинів у ситуації в Україні, а також принципи Комісії міжнародного права ООН щодо захисту довкілля у зв’язку зі збройними конфліктами.

Порівняльний аналіз свідчить про прогрес екологічності кримінального права: від обмеженого захисту довкілля як цивільного об’єкта до перспектив визнання екоциду окремим міжнародним злочином. Пропозиція Вануату, Фіджі та Самоа про внесення екоциду до Римського статуту перебуває на стадії розгляду в Асамблеї держав-учасниць МКС і може стати кроком до посилення відповідальності за масове руйнування природи незалежно від безпосередньої шкоди людям.

Результати дослідження вказують на необхідність удосконалення міжнародних стандартів. Зауважено, що злочини проти довкілля є не лише екологічними, а й грубими порушеннями фундаментальних прав людини на здорове середовище, що вимагає комплексного підходу для запобігання безкарності.

Для України рекомендується активне просування міжнародного визнання екоциду, інтеграція принципів Римського статуту в національне законодавство та використання заморожених російських активів для відшкодування екологічної шкоди.