Дискреційні повноваження у світлі динамічного розвитку громадянського суспільства та сучасних інформаційних технологій

Анотація

У статті досліджено дискреційні повноваження в контексті нинішніх глобальних суспільно-політичних трансформацій, зокрема динамічного розвитку громадянського суспільства та сучасних інформаційних технологій. Актуальність такого дослідження полягає в тому, що розсуд є чи не єдиним компенсуючим правозастосовним інструментом нівелювання розриву між динамічністю суспільно-правових відносин та сталістю регулюючої ці відносини правової норми, а тому в умовах сьогодення, коли, як правило, перша не завжди може передбачити та врегулювати всі можливі варіації другої, дослідження розсуду мають неабияку вагу та актуальність. Між тим, констатовано, що науковий доробок за темою не можна назвати достатньою мірою опрацьованим. Задля мінімізації виявленої прогалини у наукових дослідженнях за темою, автор поставив метою дослідити дискреційні повноваження в умовах динамічного розвитку громадянського суспільства та сучасних інформаційних технологій. При цьому, таке дослідження проведено у філософсько-правовому ключі, задля більш концептуального усвідомлення заявленої проблематики та шляхів її вирішення. За допомогою методів аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції та аналогії, на основі соціодинамічного підходу з’ясовано та встановлено, що роль громадської думки має неабиякий вплив на формування розсуду суб’єктів правозастосування, особливо в епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій, коли такий вплив може бути використаний для досягнення бажаних результатів. Тож провівши короткий аналіз поняття громадської думки та окресливши її значення при формуванні правосвідомості суб’єктів правозастосування вдалося прийти до висновку, що здійснення дискреційних повноважень у сучасних умовах комунікаційних технологій впливу медіа та громадської думки на хід та результати ухвалення процесуальних рішень має супроводжуватися зрозумілим і переконливим обґрунтуванням цих рішень, які б не давали приводу для сумніву у їх законності навіть тим, хто таким рішенням не задоволений. Не менш важливим у цьому процесі є відкритість діалогу органів правозастосування з громадськістю, добутого ціною обґрунтованості та зрозумілості дискреційних рішень й відкритої комунікації правозастосовних органів з громадськістю. Щоправда, важливо, щоб ця комунікація відбувалася в парадигмі збереження балансу цінностей людських прав та свободою слова.