Релігійна філософія Середньовіччя про сутність божественного як об’єктивно-природного й людського як штучного
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2026.01.3.47Ключові слова:
філософія, релігія, поняття, Бог, природне, об’єктивне, людина, штучне, суб’єктивнеАнотація
Стаття присвячена глибинному аналізу того, як чільні представники релігійної філософії Середньовіччя осмислювали сутність Бога. Для середньовічних мислителів Бог не був лише об’єктом віри, як це часто розуміють у сучасному побутовому або релігійному контексті. Він виступав насамперед як поняття, ключовий інструмент мислення, за допомогою якого філософи намагалися організувати і систематизувати власну світоглядну та пізнавальну діяльність. Саме через понятійне осмислення Бога мислителі намагалися досягти максимального рівня раціонального розуміння світу, окреслити межі людського знання та пізнання і водночас розкрити закономірності Буття. Поняття Бога виступало методологічним інструментом, який дозволяв упорядкувати логіку міркувань, систематизувати філософські й богословські знання та виробити внутрішню когнітивну дисципліну мислення.
Таке осмислення сутності Бога сприяло формуванню цілісної, об’єктивної картини світу, де духовне та матеріальне, вічне і минуще взаємопов’язані. Для мислителів Середньовіччя поняття Бога було не лише абстракцією, а засобом, що дозволяв будувати аргументацію щодо походження, структури та сенсу Всесвіту. Воно забезпечувало інструментарій для морального, інтелектуального та духовного вдосконалення людини, формувало логіку релігійного і філософського дискурсу, а також слугувало підґрунтям для побудови етичних норм і правил. У такий спосіб релігійна філософія Середньовіччя поєднувала елементи віри та розуму, духовного досвіду й раціонального аналізу, демонструючи, що понятійне осмислення Бога є необхідним для побудови об’єктивної картини Буття та для розвитку цілісного світогляду людини.
Аргументовано, що є всі підстави вважати, що власне філософське розуміння сутності природного і штучного інтелекту знайшло своє чітке визначення в понятті Бога, звільненого від мінливої людиноподібної тілесності, на засадах якої не можна відкрити й утвердити у свідомості людини об’єктивний світогляд в його мотиваційно-діяльному спрямуванні.
Посилання
Августин Святий. Сповідь. К.: Основи, 1996. 319 с.
Augustinus Aurelius. De civitate Dei. In: Sancti Aurelii Augustini Opera Omnia. Patrologia Latina, vol. 41–46. Paris: J.-P. Migne, 1841–1845. 860 р.
Thomas Aquinas. Summa Theologiae. In: Sancti Thomae Aquinatis Opera Omnia. Rome: Typographia Polyglotta Vaticana, 1888–1906. 300 р.
Аквинский Фома. Сума теології. К.: Ельга. Ника-Центр. 2002. 560 с.
Aristotle. Politica. In: Aristotelis Opera. Recognovit brevique adnotatione critica instruxit I. Bekker. Vol. II. Berlin: Reimer, 1831. 560 р.
Біблія. К.: «Українське біблійне товариство», 1994. 1255 с.
Boethius, A. M. S. De consolatione philosophiae. In: Patrologia Latina, vol. 63. Paris: J.-P. Migne, 1847. Р. 579–862.
Лоренц К. Агресія (так зване Зло). Питання філософії. №3. 1992. С.5-38.
Сенека. Моральні листи до Луцілія. Київ : Основи, 1995. 603 с.
Iohannes Scottus Eriugena. Periphyseon. Ed. Édouard A. Jeauneau. Turnhout: Brepols, 1996–2003. (Corpus Christianorum, Continuatio Mediaevalis, vols. 161–165).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Н. Г. Манойло

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.