Змагальні засади у досудовому провадженні: доктринальні та практичні проблеми реалізації

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний доктринально-практичний аналіз змагальних засад у досудовому провадженні як одного з ключових принципів сучасного кримінального процесу та визначено проблеми їх реалізації в умовах чинного кримінального процесуального законодавства України. Обґрунтовано, що змагальність на досудовій стадії не може зводитися до формального проголошення рівності сторін чи номінального переліку процесуальних прав, а має розглядатися як реальний механізм організації доказування, спрямований на обмеження дискреції сторони обвинувачення та забезпечення процесуальної рівноваги між сторонами. Доведено, що реальна змагальність у досудовому провадженні вимірюється насамперед фактичним доступом сторони захисту до доказів, можливістю їх перевірки та контрперевірки, а також ефективністю судового контролю за доказовою діяльністю органів досудового розслідування і прокурора.

У роботі проаналізовано інституційні механізми забезпечення змагальних засад, зокрема роль слідчого судді як ключового суб’єкта судового контролю, здатного трансформувати змагальність із декларативного принципу у дієвий процесуальний інструмент. Розкрито проблемні аспекти функціонування таких процесуальних інститутів, як тимчасовий доступ до речей і документів, обшук, арешт майна, відкриття матеріалів досудового розслідування, крізь призму їх впливу на баланс сторін і формування доказової бази. Особливу увагу приділено впливу змагальних засад на процес формування доказів сторонами, стандартам їх допустимості, достатності та перевірюваності, а також ризикам підміни доказування припущеннями, селективним відбором інформації або формалізованими експертними висновками.

Окремо висвітлено тактичний вимір реалізації змагальності, що проявляється в активній доказовій позиції сторони захисту, використанні механізмів судового контролю, ініціюванні процесуальних дій і формуванні альтернативної, логічно узгодженої та перевірюваної доказової позиції. Зроблено висновок, що підвищення якості досудового провадження та легітимності судових рішень можливе лише за умови переходу від декларативної до реально діючої моделі змагальності, заснованої на процесуальній відкритості, ефективному судовому контролі та перевірюваності доказування на всіх етапах кримінального процесу.