Особливості рецепції римського права на африканському континенті у доколоніальну добу

Анотація

Статтю присвячено аналізу особливостей рецепції римського права на теренах Африки у доколоніальну добу. Доведено, що, окрім розвитку місцевого звичаєвого права, початково запозичувалися правові традиції греків та фінікійців у період Античності. Визначено, що античні греки поширили, зокрема культуру писаного кодифікованого права, міського самоврядування та розгалужену судову систему, тоді як фінікійці сприяли систематизації морського, комерційного, адміністративного права та запровадили ефективний інститут виборних управителів-суфетів. Шляхом аналізу правового статусу підкорених Римом теренів Африки визначено, що рецепція римського права переважно відбувалася за прямого сприяння римської влади, а північ Африки використовувалася для тривалої економічної експлуатації. Розкрито, що, окрім сприяння поширенню римського права, влада імперії інкорпорувала норми автохтонного права місцевих народів, зокрема берберів. Встановлено, що завершенню інтеграції північноафриканських земель у правовий простір Римської держави сприяло прийняття Едикту Каракалли 212 р. н. е., який де-юре ліквідував правову ізоляцію корінного населення. Водночас після розпаду Західної Римської імперії посталі на теренах півночі Африки вандальські королівства не позбувалися римського права й активно використовували його норми для організації управління регіоном. Доведено, що після завоювання північного сходу Африки Візантією почався процес реставрації дії римського права на теренах, що належали Західній Римській імперії. Проаналізовано прецедент Ефіопії, яка добровільно здійснювала рецепцію римського права шляхом впровадження у XV столітті правового збірника «Фетха Негаст». Розкрито правову природу та суть збірника «Фетха Негаст», який був поєднанням норм канонічного права східних церков та фрагментів Старого й Нового Заповітів. Визначено, що світська частина збірника стала джерелом регулювання широкого спектра суспільних відносин, що включали порядок престолонаслідування, регулювання інститутів приватної власності, шлюбу, спадкування, укладення договорів, а також встановлювала систему покарань і правила судочинства.