Правові механізми контролю над гетьманом у системі Українсько-московських договорів XVII ст.

Анотація

У статті розглянуто процес поступового обмеження повноважень гетьманської влади Московським царством у другій половині XVII – першій половині XVIII ст. Показано, що гетьманські статті, які спочатку укладалися як домовленості між Військом Запорозьким і московським монархом, з часом втратили характер рівноправних договорів. Вони поступово перетворилися на засіб контролю з боку царської влади.

Звертається увага на те, що зміна змісту цих актів була зумовлена не лише політичними обставинами того часу, але й послідовною політикою московського уряду, спрямованою на підпорядкування Гетьманщини. У роботі виокремлено основні сфери, у яких відбувалося обмеження влади гетьмана. До них належать зовнішні відносини, військове командування, фінанси, кадрова політика, судочинство, а також порядок обрання та усунення гетьмана. Підкреслено, що ці обмеження впроваджувалися поступово, через зміну змісту окремих статей і появу нових умов, які посилювали залежність гетьманської влади від царського уряду.

Автором простежено еволюцію договірних статей. Якщо на початку ці відносини мали характер військово-політичного союзу і протекції, то з часом вони набули ознак адміністративної залежності від імперського центру. Доведено, що наслідки цих актів стосувалися не лише обмеження влади окремого гетьмана, а й загального звуження автономії козацької держави. Поступово під контроль московського уряду перейшли ключові сфери управління – фінансова система, військова організація, зовнішня політика та судова влада.

Окрему увагу звернено на те, що кожен новий договірний акт, навіть коли формально підтверджував певні права і вольності, одночасно вводив нові механізми контролю. Це проявлялося у розширенні повноважень воєвод, посиленні фінансового нагляду, обмеженні дипломатичних контактів та встановленні контролю за призначенням старшини. Таким чином, обґрунтовано, що процес обмеження гетьманської влади мав послідовний характер і не був випадковим. Він відображав загальну тенденцію переходу від автономної козацької держави до її включення в імперську систему управління. У результаті гетьман поступово втрачав реальні владні повноваження і перетворювався на підконтрольну посадову особу.