Порівняльний аналіз Закону ЄС про штучний інтелект та Рамкової конвенції Ради Європи про штучний інтелект: наслідки для управління правами людини

Анотація

Вказується, швидкий розвиток та впровадження технологій штучного інтелекту створюють значні виклики для сучасних правових систем, особливо щодо захисту основних прав та демократичних цінностей. Системи штучного інтелекту все частіше використовуються в таких сферах, як зайнятість, державне управління, правоохоронна діяльність, прикордонний контроль та доступ до основних послуг, де автоматизоване прийняття рішень може безпосередньо впливати на окремих осіб та суспільства. У відповідь на ці події Європа нещодавно прийняла два основні регуляторні документи: Закон Європейського Союзу про штучний інтелект та Рамкову конвенцію Ради Європи про штучний інтелект, права людини, демократію та верховенство права. Хоча обидва ці документи спрямовані на забезпечення того, щоб системи штучного інтелекту розроблялися та використовувалися відповідно до принципів основних прав, вони спираються на різні регуляторні архітектури та механізми управління. Ці події відображають зростаючу важливість встановлення узгоджених регуляторних підходів, здатних вирішити транскордонні наслідки технологій штучного інтелекту.

У цій статті проводиться порівняльний аналіз цих документів, використовуючи доктринальний та аналітико-порівняльний підхід. У ній аналізується їхня регуляторна логіка, механізми забезпечення дотримання та гарантії основоположних прав в управлінні високоризиковими системами штучного інтелекту. Результати дослідження показують, що Закон ЄС про ШІ встановлює детальну регуляторну базу, що базується на ризиках, що підтримується адміністративним правозастосуванням та ринковими механізмами дотримання вимог, тоді як Конвенція Ради Європи приймає принципову модель, що ґрунтується на міжнародному праві прав людини та відповідальності держави. Таким чином, їх співіснування відображає появу плюралістичної європейської архітектури управління, в якій регуляторна стандартизація та нагляд, що ґрунтується на правах людини, діють паралельно, формуючи інституційну структуру управління штучним інтелектом у Європі, що розвивається.