Заінтересовані особи як учасники правотворчої діяльності: проблеми та перспективи конституційно-правового забезпечення в Україні

Анотація

У статті здійснено комплексний конституційно-правовий аналіз інституту заінтересованих осіб як новітньої категорії учасників правотворчої діяльності в Україні. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою трансформацією вітчизняної правової системи в умовах європейської інтеграції, що вимагає незворотного переходу до сучасної моделі публічного управління та безпосереднього залучення інститутів громадянського суспільства до формування державної політики. Відправною точкою дослідження слугує ухвалення Закону України «Про правотворчу діяльність», який уперше на законодавчому рівні закріпив правову дефініцію та офіційний статус заінтересованих осіб, наділивши їх дієвими інструментами впливу. Метою наукової публікації є з’ясування конституційно-правової природи заінтересованих осіб, виявлення ключових проблем їх залучення до нормотворчості та розробка концептуальних пропозицій щодо вдосконалення нормативного забезпечення. У роботі розкрито класифікацію заінтересованих осіб та ґрунтовно проаналізовано форми їхньої участі: ініціювання підготовки проєктів нормативних актів, залучення до розробки аналітичних документів (зокрема «зелених книг»), участь у публічних консультаціях та здійснення легального лобіювання. Доведено, що попри створення прогресивної нормативної бази, на практиці існують суттєві ризики для демократичної легітимності правотворчості. Спираючись на сучасну зарубіжну доктрину, обґрунтовано, що домінування ресурсно забезпечених корпоративних груп над організаціями, які захищають широкі суспільні інтереси, критично знижує довіру громадян до рішень влади. Наголошено, що дефіцит процедурної легітимності не компенсується змістовно якісним текстом акта. Виявлено також нормативно-процесуальні проблеми, зумовлені відтермінуванням дії нових законів та відсутністю синхронізації законодавства. Для мінімізації дисбалансу впливу запропоновано перспективні шляхи: системна гармонізація норм законів «Про правотворчу діяльність», «Про лобіювання» та «Про публічні консультації», а також розширення інструментів електронної демократії.