Конституційно-правові засади здійснення Президентом України права вето
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2026.02.1.23Ключові слова:
вето, внесення змін до Конституції, закон, законодавча влада, законодавчий процес, конституція, Конституційний Суд України, поділ влади, парламент, Президент України, система стримувань і противагАнотація
У статті з’ясовано конституційні засади права вето Президента України з урахуванням змін, що були внесені до Конституції України в частині права вето Президента України у 2004 році, здійснена оцінка юридичних позицій Конституційного Суду України (далі - КСУ) щодо вето Президента України. Зроблено висновок, що право вето є елементом саме законодавчого процесу, при цьому такий елемент іманентно в собі містить необхідність забезпечення поділу влади і реалізацію принципу стримувань і противаг. Доведено, що ключова еволюція підходів до конституційного регулювання права вето відбулася на практиці у 2004 році шляхом внесення змін до Конституції України (стосувалася вето щодо законів про внесення змін до Конституції України, а також підписання законів Головою парламенту після подолання вето). Обґрунтовано, що вето є традиційним елементом конституційних повноважень президента в конституційному праві багатьох країн, забезпечуючи легітимність законодавчого процесу. В Україні право вето Президента має характер загального (стосується закону як такого) і відносного (тобто з можливістю подолання). Причому позиція КСУ щодо можливості здійснення права вето щодо законів про внесення змін до Конституції була досить вдало скоригована у 2004 році шляхом внесення змін до Конституції. Вважаємо, що можливість підписання закону, до якого було застосовано вето, але який так і залишається непідписаним Президентом, яка також з’явилася у 2004 році, є з одного боку корисною. З іншого боку, її поява і практика застосування з 2006 по 2009 рік продемонструвала відсутність традицій, серйозну недовіру між вищими органами державної влади. Надано характеристику ключовим позиціям КСУ із приводу права вето у рішеннях від 7 липня 1998 року № 11-рп/98, від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 і від 7 липня 2009 року N 17-рп/2009. Зроблено висновок, що форма вето саме як акта Президента залишається досі дискусійною. Не будучи його указом чи розпорядженням, саме вето, як і пропозиції Президента до закону, не вписуються у логіку ч. 3 ст. 106 Конституції України. Саме тому оформлення їх саме як указу виглядало би більш обґрунтованим.
Посилання
Багряк A.С. До проблеми визначення поняття «вето Президента». Бюлетень Міністерства юстиції України. 2015. № 5. С. 70-79. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bmju_2015_5_23.
Багряк А.С. Правові наслідки застосування права вето Президентом України щодо законів, прийнятих Верховною Радою України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2015. № 35. С. 53–58. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/nvuzhpr_2015_35%281.1%2915.pdf.
Багряк А.С. Конституційні засади права вето Президента України: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. Ужгород, 2016. 223 с.
Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права. Харків: Право, 2008. 220 с.
Берназюк Я.О. Деякі аспекти реалізації Президентом України права вето стосовно прийнятих Верховною Радою України законів. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія Право. 2011. Вип. 16. С. 62–64. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/17472.
Берназюк Я.О. Конституційні основи правотворчості Президента України. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. 512 с.
Берназюк Я.О. Право вето Президента України у системі стримувань і противаг. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 18: Економіка і право. К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. Вип. 17. С. 102-107. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/28606/1/Bernazyuk.pdf.
Берченко Г.В. Конституція як акт установчої влади : дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02 - Конституційне право; муніципальне право. Харків, 2024. 596 с.
Берченко Г.В. Проблеми правової форми вето Президента України. Наукова молодь: матеріали І Міжнарод. наук.-практ. конф. «Наукова молодь: досягнення та перспективи». Луганськ: Знання, 2006. Т. 2: Соціально-гуманітарні науки. Природничо-географічні, математичні та технічні науки. С. 49-50.
Дахова І. Вето. Соціологія права: енциклопедичний словник / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків : Право, 2020. С. 126-127.
Жук Н.А. Парламент, Президент, уряд: через взаємостримування до рівноваги. Харків: Харків юрид., 2007. 320 с.
Мазур Д.В. Акти правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління (загальнотеоретичний аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01; Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2007. 23 с.
Мазур Д.В. Особливості застосування президентом права “вето” щодо законів, прийнятих парламентом в республіках зі змішаною формою правління. Форум права. 2006. № 1. С.61-65. URL: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2006-1/06mdvzfp.pdf.
Марченко М.В. Конституційно-правова природа права вето глави держави. Економіка. Фінанси. Право. 2017. № 10. С. 47-51. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2017_4_24.
Пархуць В. Д. Право вето Президента України в механізмі стримувань і противаг в державній владі України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2024. № 1. С. 44-47. DOI https://doi.org/10.32782/2408-9257-2024-1-8.
Погорєлова З.О. Право вето практиці українського і міжнародного парламентаризму. Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 4. С. 39-42. URL: https://pap-journal.in.ua/wp-content/uploads/2020/07/4_2015.pdf.
Серьогіна С. Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. Харків: Ксілон, 2001. 280 с.
Серьогіна С.Г. Вето Президента України. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 4: Конституційне право / редкол. Ю.Г. Барабаш (голова) та ін.; Нац. акад. прав. наук України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого. Харків: Право. 2024. С. 68-74.
Горбатенко В.П. Вето. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. 2-ге вид., переробл. і доповн. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2012. с. 77.
Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. Київ: Либідь, 2005. 568 с.
Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 11-рп/98. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-98#Text.
Глосарій термінів конституційного права / О.І. Зозуля, С.В. Шутенко та ін.. Київ: 7БЦ, 2025. 84 с.
Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2003 року № 6-рп/2003. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-03.
Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-08#Text.
Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009 (справа про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v017p710-09.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Л. В. Перевалова, О. В. Кузьменко, Г. М. Гаряєва
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
