Гендерні аспекти щодо визначення місця проживання дитини у сімейних спорах

Анотація

Стаття присвячена визначенню гендерних аспектів у процесі визначення місця проживання дитини у сімейних спорах. Проаналізовані такі справи «Atala Riffo and Daughters Against Chile», «Savinovsky and others v. Russia», «Bottoms v. Bottoms», «Jeff Younger – Anne Georgulas». Встановлено, що сучасна практика та наукові дослідження підтверджують, що гендерна ідентичність та сексуальна орієнтація батьків не повинні автоматично впливати на реалізацію їхніх батьківських прав. Із урахуванням наведених кейсів судової практики, розвиток медичних технологій та доктрину прав людини четвертого покоління, наголошено, що гендерний аспект може виступати окремим чинником у сімейних спорах, зокрема щодо визначення місця проживання дитини. Через те запропоновано три види таких спорів: неускладнені гендерним аспектом, пов’язані зі зміною статі одного з батьків та пов’язані зі зміною статі дитини. Підкреслено, що для України ця класифікація поки що теоретична, однак важливо враховувати світові тенденції та розвивати доктринальне розуміння проблеми. У статті проаналізовано справу «Jeff Younger – Anne Georgulas» та наголошено на відсутності чіткої правової позиції щодо потенційного зловживання правом одного з батьків на вибір місця проживання дитини для обрання найсприятливішої правової норми. Особливо визначено, що не було здійснено оцінки впливу зміни місця проживання на соціальні контакти дитини та її ментальне здоров’я. Наведене підкреслює необхідність більш комплексного підходу у подібних спорах. Звернено увагу на те, що ст. 1476 проєкту ЦК України № 14394 від 22.01.2026 р. «Найкращі інтереси дитини» не враховує думку дитини при визначенні її місця проживання, зокрема у разі зміни гендеру одного з батьків. Запропоновано доповнити статтю частиною, яка передбачає врахування думки дитини віком від десяти років, її побажань щодо проживання з конкретними членами сім’ї, а також оцінку гендерної ідентичності батьків. Підкреслено, шо після досягнення повноліття думка особи вже розглядається як самостійне рішення і перестає бути об’єктом обов’язкового врахування батьками чи органами опіки, тобто до цього віку будь-яка зміна статі дитини фактично становить певне «посягання на майбутнє». Визначено, що баланс між правом батьків на зміну статі та принципом найкращих інтересів дитини полягає у поєднанні індивідуальної автономії з пріоритетом захисту прав та стабільного розвитку дитини.