Від “пацієнтоорієнтованості” до “людиноорієнтованості”: еволюція понять і термінів у науковому дискурсі України та Європейського Союзу

Анотація

Стаття присвячена понятійно-термінологічному та правовому аналізу «людиноорієнтованості» у сфері охорони здоров’я та громадського здоров’я. Автором зазначено, що в українському та європейському дискурсі термін «людиноорієнтованість» часто вживається разом із суміжними термінами «пацієнт-орієнтована медична допомога» (patient-centred care), «людиноорієнтована медична допомога» (person-centred care) і «людиноорієнтовані системи охорони здоров’я» (people-centred health systems), однак їх зміст не є тотожним, а межі застосування залишаються розмитими. На підставі аналізу наукових джерел автором обґрунтовано, що пацієнтоорієнтованість переважно стосується досвіду людини в ситуації хвороби та клінічного рішення, тоді як людиноорієнтованість охоплює також профілактику, зміцнення здоров’я, організацію системи та публічне врядування. У статті запропоновано розглядати людиноорієнтованість як нормативний стандарт регулювання, який поєднує вимоги поваги до гідності, участі людини в ухваленні рішень, справедливості та недискримінації, а також задає межі державного втручання у цілях громадського здоров’я. Автором уточнено три взаємодоповнювальні підходи до людиноорієнтованості, а саме клінічний, організаційно-управлінський і політико-управлінський, та показано, що для практичної реалізації ключовими є критерії підзвітності, вимірюваності якості й пропорційності втручань. Аргументовано, що дефіцит усталеного визначення й індикаторів ускладнює імплементацію концепції в реформах, а отже потребує термінологічного розмежування і закріплення критеріїв оцінки на рівні політик і практик. «Людиноцентричність» тлумачиться як ціннісна основа і орієнтир на “служіння людині”, тоді як «людиноорієнтованість» розглядається як прикладний принцип побудови та реалізації системи, тобто як відповідь на питання, як саме мають бути організовані процеси й послуги, щоб вони відповідали потребам, правам і цінностям людей. Практичне значення полягає у формуванні рамки для оцінки «людиноорієнтованого» регулювання в Україні, а також у підготовці підґрунтя для використання терміна «людиноорієнтованість» у нормотворчості та правозастосуванні.