Цифровий слід фізичної особи у медіапросторі як об’єкт цивільних прав та елемент цифрової спадщини

Анотація

У статті досліджується правова природа цифрового сліду фізичної особи у медіапросторі як об’єкта цивільно-правового регулювання у контексті захисту права на приватність та формування інституту цифрової спадщини. Актуальність дослідження зумовлена безпрецедентними викликами цифровізації суспільних відносин, за яких кожна взаємодія особи з цифровим середовищем формує стійкий цифровий слід, здатний впливати на реалізацію фундаментальних прав людини.

Проаналізовано структуру цифрового сліду через призму активної та пасивної цифрової діяльності, що в сукупності формують інтегрований цифровий портрет особи. Встановлено, що цифровий слід включає як свідомо створений контент (публікації, коментарі, профілі), так і автоматично зібрану інформацію (метадані, геолокацію, історію пошуків, файли cookie).

У роботі окрему увагу приділено дихотомії між необхідністю державного втручання задля безпеки та збереженням приватності. На прикладі системи соціального кредитування КНР розглянуто ризики тотального алгоритмічного профайлінгу та дискримінації. Водночас через призму практики Європейського суду з прав людини (справа Big Brother Watch та інші проти Сполученого Королівства) обґрунтовано тезу, що метадані потребують рівнозначного рівня правового захисту, як і зміст комунікацій, а масове перехоплення даних допустиме тільки за наявності чітко визначених законодавчих критеріїв, ефективного незалежного контролю та зовнішнього нагляду за обробкою цифрових даних.

Розглянуто проблематику цифрової спадщини та постмортальної приватності. На прикладі судової практики Німеччини обґрунтовано застосування конструкції універсального правонаступництва до цифрових активів і контенту облікових записів померлої особи, а також визначено межі балансу між правами спадкоємців і правом на повагу до приватного життя третіх осіб. Проаналізовано модель саморегулювання цифрових платформ на прикладі механізму Digital Legacy компанії Apple як можливий орієнтир для нормативного врегулювання доступу до цифрових активів після смерті власника.

У контексті рекодифікації Цивільного кодексу України доведено, що сучасні законодавчі ініціативи свідчать про поступову інтеграцію цифрового сліду та цифрових активів у систему цивільно-правових категорій. За результатами дослідження сформульовано пропозицію щодо запровадження в національному праві інституту «цифрової волі» як інструменту попереднього волевиявлення особи стосовно управління цифровими активами та даними після смерті.