Шлюбний договір в Україні та Німеччині: порівняльно-правовий аналіз

Анотація

Статтю присвячено порівняльно-правовому аналізу шлюбного договору в Україні та Німеччині з акцентом на його зміст, межі договірного регулювання, порядок нотаріального посвідчення, участь перекладача та представника, а також захист прав подружжя і третіх осіб. Актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, зростанням кількості правочинів за участю громадян України, які перебувають за кордоном у зв’язку з війною, а з іншого – євроінтеграційним курсом України та необхідністю врахування європейського досвіду у сфері сімейно-правового регулювання.

Проаналізовано підходи українських науковців щодо допустимих умов шлюбного договору, доцільності створення спеціального реєстру шлюбних договорів, можливості укладення такого договору через представника, а також співвідношення принципу свободи договору та законодавчих обмежень щодо його змісту. Окрему увагу приділено питанням захисту інтересів третіх осіб у разі внесення змін до шлюбного договору, особливостям посвідчення договорів з іноземним елементом, ролі перекладача та необхідності двомовного оформлення договору. Обґрунтовано, що в умовах зростання транскордонних сімейних правовідносин українська нотаріальна практика потребує вдосконалення як у частині законодавчого регулювання, так і в частині методики правового консультування сторін. Авторкою наголошено, шо важливого значення набуває роль нотаріуса в процедурі посвідчення шлюбного договору. Нотаріус не може зводити свою функцію лише до формального засвідчення підписів або реєстрації волевиявлення сторін. Обов’язок роз’яснення правових наслідків правочину передбачає активну правопросвітницьку й превентивну функцію нотаріуса.

Зроблено висновок про необхідність подальшого нормативного й доктринального опрацювання змістовних меж шлюбного договору, процедур його посвідчення та механізмів врахування іноземного правопорядку. Додатково акцентовано, що порівняльний аналіз дає можливість виокремити не лише відмінності у нормативній техніці, а й спільні підходи до забезпечення балансу приватної автономії сторін, добросовісності договірного регулювання та судового контролю за недопущенням істотної диспропорції в майновому становищі подружжя.