Зустрічне забезпечення як гарантія справедливого розгляду справи в цивільному та господарському судочинстві

Анотація

У статті автор розкриває питання зустрічного забезпечення як механізму, що сприяє захисту прав відповідача від зловживань, які можуть виникати у разі забезпечення позову в цивільній або господарській справі.

Практика застосування забезпечення позову в цивільних та господарських справах є поширеною та має чітке й повне нормативно-правове регулювання. Під час подання позовів трапляються окремі випадки приховування позивачами повної інформації щодо діяльності відповідача та його поведінки при виконанні зобов’язань, що створює можливості для застосування механізмів забезпечення позову на різних стадіях процесу без достатніх правових підстав. Водночас зустрічне забезпечення, хоча й має нормативне регулювання як у ЦПК, так і в ГПК України, проте не набуло такого широкого застосування на практиці.

У статті також розкривається зміст зустрічного забезпечення. Автор аналізує процесуальний порядок вирішення питання про забезпечення позову з одночасним застосуванням зустрічного забезпечення як інструменту стримування та дотримання принципу рівності в процесуальному законодавстві.

Зустрічне забезпечення не може існувати без забезпечення позову як самостійний інструмент, оскільки є його наслідком, а не першопричиною. Водночас скасування забезпечення позову може зумовити скасування зустрічного забезпечення, що, своєю чергою, створює ризик втрати відповідачем належного захисту від безпідставного забезпечення позову.

Стаття розкриває зміст зустрічного забезпечення як з точки зору процесуального регулювання, так і з точки зору практичного застосування цього механізму в цивільних та господарських справах. Автор пропонує власне розуміння поняття «зустрічне забезпечення» та аналізує судову практику, що може бути корисним як для науковців, так і для практиків у сфері цивільного та господарського судочинства.

На думку автора, зустрічне забезпечення має бути обов’язковою умовою застосування забезпечення позову як гарантія захисту від потенційного порушення прав відповідача. Відповідний обов’язок доцільно передбачити як механізм стримування зловживань.