Баланс приватних і публічних інтересів як принцип договірного регулювання корпоративних відносин

Анотація

Стаття присвячена дослідженню балансу приватних і публічних інтересів у договірному регулюванні корпоративних відносин у контексті сучасної еволюції господарського права. Обґрунтовується, що корпоративні відносини не можуть розглядатися виключно як сфера реалізації приватної автономії учасників, оскільки вони безпосередньо пов’язані з публічними інтересами – забезпеченням стабільності господарського обороту, розвитком конкуренції, захистом прав міноритарних учасників, формуванням інвестиційного середовища та реалізацією економічної політики держави.

Поширення корпоративних договорів як інструменту внутрішнього регулювання актуалізує проблему визначення меж автономії волі сторін і допустимості договірних конструкцій, здатних впливати не лише на внутрішньокорпоративні процеси, а й на функціонування ринку. У зв’язку з цим доводиться, що договірне регулювання у корпоративній сфері має здійснюватися з урахуванням поєднання приватних інтересів учасників та об’єктивно притаманних цим відносинам публічних інтересів.

Запропоновано розглядати баланс приватних і публічних інтересів як самостійний принцип договірного регулювання корпоративних відносин. Встановлено, що він виконує методологічну, регулятивну та оціночну функції: визначає межі договірної автономії, слугує критерієм тлумачення умов корпоративних договорів та орієнтиром для судового і квазісудового контролю за корпоративними домовленостями. Окремо розкрито співвідношення цього принципу з принципами добросовісності, розумності та пропорційності у господарському праві.

Обґрунтовується, що практичне значення зазначеного принципу полягає у формуванні єдиного підходу до оцінки допустимості корпоративних домовленостей у правозастосовній діяльності. Його використання дозволяє уникнути як надмірного втручання держави у сферу приватної автономії, так і зловживання договірною свободою з боку учасників корпорації, що може призводити до викривлення конкурентного середовища або порушення прав інших учасників ринку. Відповідно, баланс приватних і публічних інтересів виступає не лише теоретичною конструкцією, а й інструментом гармонізації корпоративного регулювання, здатним забезпечити узгодженість договірних механізмів із цілями господарського правопорядку.