Угоди як інструмент врегулювання колективних трудових спорів у проєкті Закону України «Про колективні трудові спори»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правового механізму укладення та виконання угод як інструменту вирішення колективних трудових спорів, аналізу положень проєкту Закону України «Про колективні трудові спори» щодо правового регулювання угод, а також визначенню їх місця у системі примирних процедур з урахуванням національного та міжнародного досвіду. У статті досліджено сучасний стан правового регулювання колективних трудових спорів в Україні та визначено, що чинна модель їх вирішення є фрагментарною і потребує системного оновлення. Наголошено, що запровадження угод як інструменту врегулювання колективних трудових спорів створює можливість досягнення компромісу між сторонами соціально-трудових відносин без ескалації конфліктів, сприяє зниженню соціальної напруги, мінімізації економічних втрат і забезпечує реалізацію міжнародних зобов’язань України, передбачених Європейською соціальною хартією (переглянутою 1996 року) та актами Міжнародної організації праці. З урахуванням сучасних викликів, зокрема дії правового режиму воєнного стану та необхідності відновлення післявоєнної економіки, підкреслено зростання потреби у правових механізмах запобігання деструктивним соціально-трудовим конфліктам. Проаналізовано положення проєкту Закону України № 12034 «Про колективні трудові спори», який передбачає модернізацію інституту колективних трудових спорів на основі європейських стандартів соціального діалогу. Серед ключових новацій виділено розмежування спорів про права і спорів про інтереси, визначення послідовності врегулювання спорів, а також запровадження на нормативному рівні нового виду правового документа – угоди про вирішення колективного трудового спору. Така угода розглядається як результат примирної процедури або трудового арбітражу, має письмову форму та є обов’язковою до виконання. Вона може бути примирною (укладеною за результатами переговорів або медіації) або арбітражною (на основі рішення трудового арбітражу). Визначено, що угода про вирішення колективного трудового спору має спеціальне правове призначення – усунення конкретного конфлікту між сторонами трудових відносин. Вона не замінює колективного договору, але функціонує як його процесуальне доповнення. Процедура її укладення відображає поетапний характер врегулювання спору: від переговорів і медіації до арбітражного рішення. Угода фіксує предмет спору, взаємні зобов’язання сторін, строки виконання.

Зроблено висновок, що інституціоналізація угод у сфері колективних трудових спорів має значний потенціал для вдосконалення трудового законодавства України. Такий підхід сприятиме підвищенню ефективності соціального діалогу, скороченню тривалості конфліктів, стабілізації трудових відносин та реалізації конституційного принципу свободи об’єднань. Крім того, впровадження зазначених новел узгоджується з європейськими стандартами врегулювання колективних спорів, зміцнюючи імідж України як держави, що послідовно розвиває правову культуру соціального партнерства.