Зміст реалізації принципу рівності та заборони дискримінації на етапі найму в контексті принципу свободи праці

Анотація

Стаття присвячена з’ясування сутнісного змісту реалізації принципу рівності та заборони дискримінації на етапі найму в контексті дії гарантованого в Україні принципу свободи праці. Встановлюється, що дотримання принципу свободи праці наразі є екзистенціальною необхідністю для забезпечення сталого розвитку людства, а також ринкової економіки, адже він уможливлює ефективну реалізацію принципу рівності та заборони дискримінації на етапі найму працівників. Обґрунтовується позиція, згідно якої антискримінаційний контекст основної мети принципу свободи праці на етапі найму працівників загалом полягає в створенні комплексу умов для реального забезпечення можливості особи самостійно визначитися у виборі трудової діяльності, та в результаті цього реалізувати право на працю шляхом отримання доступу до вакантної посади, якій він об’єктивно відповідає, характеризуючись при цьому законними очікуваннями, зумовленими гарантією рівних можливостей у сфері праці та зайнятості. Ця мета досягається за рахунок виконання комплексу андискримінаційних завдань, що випливають з принципу свободи праці. По-перше, виконання вимог принципу свободи праці вимагає запобігання створенню довільних (протиправних) перешкод для реалізації права на працю окремих працездатних осіб (груп таких осіб) шляхом отримання ними доступу до конкретної вакантної посади (тобто, працевлаштування). По-друге, принцип свободи праці передбачає забезпечення використання в процесі найму працівника критеріїв справедливої конкуренції та об’єктивності. По-третє, реалізація принципу свободи праці на етапі найму працівників передбачає стимулювання здійснення добровільного та усвідомленого вибору, враховуючи законні очікування особи, яка реалізує право на працю, від результатів процесу найму. По-четверте, виконання вимог принципу свободи праці на етапі найму передбачає забезпечення інклюзивності сфери праці та зайнятості, яка повинна охоронятися за рахунок наявності та реалізації гарантій правового захисту, а також дієвих правових механізмів відшкодування шкоди, що заподіюється особі її дискримінацією.