Правове регулювання роботи понад встановлену норму тривалості робочого часу: досвід держав-членів Європейського Союзу

Анотація

У статті автором проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання роботи понад установлену норму тривалості робочого часу, а також визначено перспективні напрями імплементації успішних зарубіжних практик у трудове законодавство України в умовах євроінтеграційних процесів. Дослідження базується на концептуальних положеннях науки трудового права, що стосуються модернізації інституту робочого часу відповідно до векторів європейської інтеграції й оновлення національного законодавства. У межах цього дослідження особливу увагу було приділено досвіду найближчих європейських сусідів України. Оскільки їх шлях правової трансформації є найбільш релевантним та показовим для України. Зазначено, що застосування зарубіжного досвіду адаптації трудового законодавства до стандартів ЄС дозволить Україні не лише ідентифікувати потенційні переваги реформування інституту робочого часу, а й здійснити превентивний аналіз ризиків. Дослідження практичних складнощів та нормативних прогалин, із якими зіткнулися європейські країни на шляху євроінтеграції, є стратегічно важливим для вироблення ефективного механізму імплементації європейських норм в Україні, мінімізуючи при цьому можливі негативні наслідки для національного ринку праці, що дозволить об’єктивно оцінити ступінь готовності національної правової системи до функціонування в межах європейських стандартів та виявити прогалини, що потребують адаптації. Підсумовуючи результати проведеного дослідження правового регулювання роботи понад установлену норму тривалості робочого часу в окремих зарубіжних країн, автором зроблено висновок, що вітчизняна модель регулювання надурочних робіт потребує концептуального переосмислення в напрямку демократизації та гнучкості. За результатами аналізу досвіду окремих зарубіжних країн запропоновано перспективні напрями модернізації Кодексу законів про працю України. Автор даного дослідження переконаний, що імплементація європейських стандартів дозволить Україні створити компромісну модель, де роботодавець отримає необхідну операційну гнучкість, а працівник – реальні механізми захисту від експлуатації та право на відновлення трудового потенціалу.