Звільнення за прогул без поважної причини у період дії воєнного стану: судова практика

Анотація

У статті досліджуються особливості звільнення працівників за прогул без поважних причин у період дії воєнного стану в Україні. Проаналізовано норми трудового законодавства, зокрема положення КЗпП України та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що регулюють підстави та порядок припинення трудового договору з ініціативи роботодавця за прогул без поважної причини. Особливу увагу приділено трансформації традиційного підходу до визначення поняття прогулу та критеріїв поважності причин відсутності працівника на роботі в умовах воєнних дій, обмеження пересування, перебування на тимчасово окупованих територіях та інших обставин, пов’язаних із воєнним станом.

У роботі проаналізовано актуальну судову практику, зокрема правові позиції Верховного Суду, які формують підходи до оцінки поважності причин відсутності працівників на роботі та визначення законності їх звільнення за прогул. Окремо розглянуто процедуру документального оформлення факту відсутності працівника, розподіл доказового тягаря між сторонами трудового спору та послідовність дій роботодавця при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Досліджено практичні аспекти фіксації відсутності працівника на роботі, зокрема оформлення службових записок, актів про відсутність працівника, витребування письмових пояснень та інші способи з’ясування причин неявки. Проаналізовано підходи судів щодо оцінки поважності причин відсутності, зокрема у випадках, коли така відсутність зумовлена бойовими діями, небезпекою для життя, перебуванням на тимчасово окупованих територіях, перебоями в роботі транспорту або зв’язку. Зроблено висновок, що в умовах воєнного стану застосування звільнення за прогул потребує врахування об’єктивних обставин, які можуть перешкоджати працівнику виконувати трудові обов’язки, а також суворого дотримання роботодавцем встановленої процедури. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавчого регулювання з метою забезпечення балансу інтересів працівника і роботодавця та зменшення кількості трудових спорів.