Припинення трудових відносин у зв’язку з відсутністю на роботі: правова природа та гарантії захисту працівника

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню юридичних гарантій працівника при припиненні трудових відносин у зв’язку з відсутністю на роботі в умовах сучасного реформування трудового законодавства України. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення балансу між правом працівника на працю та правом роботодавця на належну організацію трудового процесу, особливо в умовах воєнного стану та трансформації правового регулювання трудових відносин. Проаналізовано дві самостійні підстави припинення трудового договору, передбачені Кодексом законів про працю України: прогул без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40) та відсутність працівника на роботі й інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ч. 1 ст. 36). Визначено їх правову природу та встановлено принципові відмінності в характері правових наслідків, процедурі застосування та стандартах доказування. Обґрунтовано, що прогул є дисциплінарним проступком, який передбачає встановлення вини працівника, дотримання процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та оцінку пропорційності звільнення як крайнього заходу впливу. Натомість припинення трудового договору у зв’язку з тривалою відсутністю без інформації про її причини має об’єктивний характер і спрямоване на усунення правової невизначеності у випадках фактичної втрати трудового зв’язку між сторонами. Особливу увагу приділено аналізу судової практики Верховного Суду щодо розподілу тягаря доказування, критеріїв поважності причин відсутності, необхідності належного документального оформлення та перевірки дотримання роботодавцем процедурних гарантій. Досліджено значення міжнародних стандартів, зокрема положень Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця та практики Європейського суду з прав людини щодо принципів правової визначеності, пропорційності та недопущення зловживання правом. Зроблено висновок, що ефективний захист працівника при припиненні трудових відносин у зв’язку з відсутністю на роботі забезпечується через поєднання належного доказування, дотримання процедурних гарантій, судового контролю та реалізацію фундаментальних принципів трудового права, що відповідає як національним, так і міжнародним стандартам захисту права на працю.