Вимушений прогул у контексті дерегуляції трудових відносин: виклики для гарантій прав працівника та роботодавця

Анотація

Стаття присвячена вимушеному прогулу у контексті дерегуляції трудових відносин через призму викликів для гарантій прав працівника та роботодавця. Автором було виокремлено серед способів реформування законодавства дерегуляцію трудових відносин та встановлено суттєве відставання нормативно-правових актів від реалій сучасності як одну з підстав застосування дерегуляції. Автором акцентовано увагу на упущеннях Кодексу законів про працю України та Трудового кодексу України, що наразі існує в якості законопроєкту, в контексті регулювання вимушеного прогулу. Зокрема, в дослідженні проаналізовано сутність поняття вимушений прогул, його семантичний зміст та недоліки «вимушеного прогулу» як стійкого словосполучення в правовій реальності, а також наведено приклад тлумачення поняття «час вимушеного прогулу» в розрізі його закріплення в актах судової практики. Враховуючи викладене, автором запропоновано варіанти більш коректного найменування досліджуваного явища в трудовому праві та зауважено про значення закріплення коректних понять та термінів в законодавчих актах для формування загальної правосвідомості. Стаття містить висновок щодо відсутності у законодавстві чітко закріплених випадків у вигляді сформованого переліку, при яких має місце вимушений прогул, при цьому зазначено виокремлені судовою практикою випадки вимушеного прогулу. Автором проілюстровано застарілість розуміння вимушеного прогулу на прикладі затримки роботодавцем видачі трудової книжки працівнику з вини роботодавця, що визначена як підстава вимушеного прогулу. В процесі дослідження було розглянуто як позитивні, так і негативні наслідки законодавчого закріплення вичерпного чітко визначеного та відокремленого переліку випадків, за яких має місце обмеження можливості виконання працівником своїх обов’язків з вини роботодавця. Стаття також містить характеристику наслідків вимушеного прогулу для роботодавця як матеріальної відповідальності останнього. При цьому, автором зроблено висновок про необхідність розширення відповідальності за вимушений прогул шляхом покладення на роботодавця обов’язку додаткового відшкодування шкоди, спричиненої працівнику вимушеним прогулом.