Трансформація принципів взаємодії органів публічної влади у сфері запобігання та протидії корупції в умовах воєнного стану та постконфліктної відбудови

Анотація

У статті досліджується трансформація системи принципів взаємодії органів публічної влади у сфері запобігання та протидії корупції під впливом воєнного стану та прогнозованих викликів постконфліктної відбудови в Україні. Проаналізовано сутність «правові принципи», «принципи права», а також «принципи взаємодії органів публічної влади у сфері запобігання та протидії корупції» як системи фундаментальних засад, що визначають характер координації, співробітництва та обміну інформацією між різними суб’єктами публічної влади з метою підвищення ефективності антикорупційної діяльності.

Обґрунтовано, що воєнний стан створює об’єктивну необхідність балансування між потребою в оперативності антикорупційних механізмів та збереженням ключових демократичних принципів. Доведено допустимість обмеження принципу гласності з міркувань національної безпеки за умови збереження прозорості розслідувань, не пов’язаних з оборонною сферою. Аргументовано неприпустимість істотного обмеження незалежності антикорупційних органів навіть в умовах воєнного стану, оскільки саме в кризові періоди корупційні ризики значно зростають. Обґрунтовано доцільність інтенсифікації інформаційного обміну між державними органами за умови посилення механізмів захисту конфіденційної інформації.

Визначено ключові тенденції еволюції принципів взаємодії в постконфліктний період: відновлення та якісне посилення принципу публічності як передумови залучення міжнародної фінансової допомоги; консолідація автономності антикорупційних інституцій через запровадження додаткових механізмів захисту від політичного впливу; інтенсифікація транснаціональної співпраці у виявленні та репатріації корупційних активів; створення спеціалізованих координаційних платформ для антикорупційної діяльності у сфері відбудови; впровадження консолідованої звітності про результати міжвідомчої взаємодії. На основі аналізу міжнародного досвіду постконфліктних країн (Боснія і Герцеговина, Косово, Ірак) продемонстровано критичне значення збереження інституційної спроможності та незалежності антикорупційних механізмів для забезпечення легітимності державної влади та ефективного використання міжнародних ресурсів відбудови.