Адміністративно-правове забезпечення етичних стандартів штучного інтелекту в електронному урядуванні на місцевому рівні

Анотація

Стаття присвячена дослідженню юридичних основ гарантування етичних норм використання штучного інтелекту (далі – ШІ) в електронному урядуванні на місцевому рівні. Застосовано формально-правовий, порівняльно-правовий та систематично-структурний методи дослідження. Зроблено огляд засад Регламенту ЄС 2024/1689 (далі – Акт про ШІ), настанов ЮНЕСКО з етичних аспектів штучного інтелекту та Критеріїв Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) щодо ШІ. Досліджено державне та правове регулювання ШІ в Україні, зокрема положення Стратегії розвитку штучного інтелекту (2020). Проаналізовано світовий досвід інтеграції ШІ в публічне управління на місцевому рівні, виявлено головні загрози: упередженість алгоритмів, брак прозорості, небезпека щодо збереження конфіденційності чутливих даних. Обґрунтовано потребу в управлінських та юридичних механізмах для гарантування етичних норм ШІ у місцевому електронному урядуванні. Розглянуто три основні моделі правового врегулювання ШІ: європейську (жорстке регулювання через AI Act), ОЕСР (м’яке право через рекомендації) та ЮНЕСКО (етичні рамки). Особливу увагу приділено аналізу прогалин в українському законодавстві щодо автоматизованого ухвалення рішень органами місцевого самоврядування. Встановлено, що Закон «Про адміністративні послуги» та Закон «Про захист персональних даних» не містять положень щодо використання технологій ШІ у публічному адмініструванні. Пропонується доповнити Закон України «Про адміністративні послуги» нормами, щодо зобов’язання інформувати населення про застосування рішень ШІ та закріпити право громадян обирати обслуговування людиною в якості альтернативи. Сформульовано рекомендації щодо ухвалення профільного Закону «Про штучний інтелект» з окремим розділом щодо місцевого самоврядування та класифікацією систем ШІ за рівнем ризику. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний метод (для аналізу нормативних актів ЄС та України), порівняльно-правовий метод (для зіставлення підходів до регулювання ШІ у різних юрисдикціях) та системно-структурний метод (для виявлення взаємозв’язків між елементами правового регулювання ШІ). Практичне значення дослідження полягає у формулюванні конкретних пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері використання ШІ органами місцевого самоврядування.