Правові засади взаємодії Національної поліції України та Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки при здійсненні адміністративного затримання та доставлення осіб за порушення мобілізаційного законодавства

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз проблемних аспектів правового регулювання провадження у справах про порушення правил військового обліку, зосередивши основну увагу на взаємодії органів Національної поліції України та ТЦК та СП під час застосування заходів адміністративного примусу. Досліджено нормативні засади юрисдикційної діяльності ТЦК та СП, особливості реалізації ними повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, а також проаналізовано законодавчі новели, пов’язані з можливістю винесення постанови про накладення адміністративного стягнення без складання протоколу. Обґрунтовано, що така трансформація процесуальної форми, попри її спрямованість на оперативність адміністративного реагування, створює ризики для реалізації права особи на захист та розширює межі дискреційних повноважень посадових осіб ТЦК та СП. Окрему увагу приділено дослідженню процедур адміністративного затримання та доставлення осіб, які порушили правила військового обліку та законодавство про мобілізацію. Встановлено, що чинна модель міжвідомчої взаємодії поліції та ТЦК та СП характеризується недостатньою нормативною узгодженістю між положеннями КУпАП, підзаконними актами Кабінету Міністрів України та відомчими інструкціями. Доведено, що така неузгодженість породжує правову невизначеність щодо підстав, меж і тривалості застосування примусових заходів, а також створює передумови для порушення конституційних гарантій свободи та особистої недоторканності. На підставі аналізу судової практики, зокрема рішень Верховного Суду, Конституційного Суду України та адміністративних судів, обґрунтовано, що використання доставлення і затримання з метою «уточнення даних», які можуть бути отримані через електронну інформаційну взаємодію державних реєстрів, не відповідає принципам законності, пропорційності та верховенства права. Наголошено, що цифровізація військового обліку, зокрема функціонування системи «Оберіг», формує нові передумови для мінімізації фізичного примусу та оптимізації адміністративних процедур. Зроблено висновок, що вдосконалення правового регулювання у цій сфері має полягати у чіткому розмежуванні компетенції органів Національної поліції України та ТЦК та СП, усуненні колізій між актами різної юридичної сили, а також у запровадженні чітких процедурних гарантій під час застосування заходів адміністративного затримання та доставлення. Реалізація таких змін є необхідною умовою забезпечення балансу між публічними інтересами держави у сфері обороноздатності та належним захистом прав і свобод людини.