Еволюція розвитку правового регулювання надання адміністративних послуг в Україні

Анотація

Стаття присвячена розкриттю еволюції розвитку правового регулювання надання адміністративних послуг в Україні. Визначено, що процес розвитку нашої держави безпосередньо пов’язаний із фундаментальною реформою системи публічного управління, головним напрямом якої став перехід від радянської адміністративно-командної моделі до людиноцентристської сервісної держави. Еволюція правового регулювання надання адміністративних послуг в Україні слід вважати унікальним взірцем того, як правова думка та законодавство відповідно до зміни суспільних запитів, активізації європейських інтеграційних процесів та динамічного технологічного прогресу. Вивчення історії розвитку даного інституту є необхідною умовою для оцінювання поточної ефективності державних сервісів та визначення стратегічних пріоритетних напрямів їхнього подальшого розвитку. Дослідження цієї еволюції дає можливість оцінити зміну самої філософії співпраці держави та громадянина, де адміністративна послуга вважається результатом реалізації державою свого обов’язку перед суспільством.

Виокремлено три головні етапи цієї еволюції. Початковий етап становлення системи адміністративних послуг в Україні (1991-2005 рр.) характеризувався послідовним відходом від ідеології «державного управління» та формуванням теоретичних засад сервісної концепції, що завершилося прийняттям Концепції адміністративної реформи. Другий етап інституціоналізації та законодавче закріплення реформи (2006-2014 рр.) відзначився інституціоналізацією сфери, створенням мережі Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) та прийняттям спеціального Закону України «Про адміністративні послуги», який на законодавчому рівні закріпив права громадян на якісний державний сервіс. Третій етап цифрової трансформації та викликів воєнного стану (2014 р. і до сьогодні) став періодом цифрової трансформації та децентралізації. Встановлено, що в цілому еволюції правового регулювання в Україні притаманний унікальний характер. Особливого значення набула адаптація правового забезпечення до умов воєнного стану, яка підтвердила життєздатність цифрової моделі надання послуг та необхідність забезпечення безперервного доступу громадян до державних реєстрів у кризових умовах.