Адміністративно-правові заходи обмеження військовослужбовців у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх у системі забезпечення військової безпеки

Анотація

Актуальність теми зумовлена зростанням ризиків ігрової залежності серед військовослужбовців в умовах воєнного стану, що пов’язано з постійним стресом, психоемоційним навантаженням та фінансовою нестабільністю. Автор доводить, що лудоманія виходить за межі індивідуальної психологічної проблеми та перетворюється на фактор загрози національній безпеці, оскільки створює передумови для фінансової вразливості, корупційних ризиків, втягнення у злочинну діяльність, а також використання військовослужбовців у розвідувально-підривній діяльності держави-агресора.

У роботі розглянуто реакцію держави на суспільний запит щодо обмеження азартних ігор для військових, зокрема рішення Ради національної безпеки і оборони України 2024 року та подальші законодавчі зміни, якими Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями визначити порядок такого обмеження для військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану. Встановлено, що попри наявність нормативної вимоги про обмеження, ефективні механізми її реалізації на практиці досі не запроваджені.

У статті запропоновано три можливі адміністративно-правові моделі реалізації обмежень: через чинний Реєстр осіб з обмеженим доступом до азартних ігор; через банківські механізми блокування платежів із грошового забезпечення; шляхом інтеграції реєстрів із збереженням конфіденційності даних про приналежність особи до військової служби. Особливу увагу приділено питанням захисту персональних даних, кібербезпеки та ризикам витоку інформації про військовослужбовців. Обґрунтовано, що запропоновані підходи повинні поєднувати безпекову доцільність, правову визначеність і недопущення надмірного обмеження прав та регульованості процесу, яка може сприяти переходу гравців у тіньовий сектор.

Зроблено висновок, що обмеження участі військовослужбовців в азартних іграх є необхідним елементом забезпечення військової безпеки, проте його реалізація потребує комплексного адміністративно-правового підходу, узгодженого з принципами захисту прав людини, інформаційної безпеки та ефективного державного регулювання.