Кримінальна відповідальність за освітній колабораціонізм у правових висновках Верховного Суду

Анотація

Статтю присвячено аналізу основних правових позицій, сформульованих Верховним Судом, щодо окремих аспектів кримінальної відповідальності за освітній колабораціонізм. Встановлено основні правові позиції Верховного Суду. Досліджено, що тимчасово окупована територія не є ознакою всіх форм колабораційної діяльності. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за будь-якою частиною ст. 111-1 КК України необхідно керуватися нормативним визначенням та закріпленням ознак складу злочину, зокрема це стосується тимчасово окупованої території як місця вчинення відповідного злочину. Зроблено висновок, що для окремих форм колабораційної діяльності така ознака не є обов’язковою (зокрема, для освітньої пропаганди). Досліджено, що освітня пропаганда сама по собі може полягати у різноманітних діях, наприклад, участь директора школи у «національно-патріотичних заходах», налагодження співпраці очолюваної школи з російським пропагандистським рухом. Визначено, що призначення основного покарання у виді арешту особі, засудженій за ч. 3 ст. 111-1 КК України, є неправильним застосуванням закону у зв’язку з м’якістю призначеного покарання. Висновується, що посилання суду на заборону займати посади засудженій особі за ч. 3 ст. 111-1 КК України, в органах, що надають публічні послуги у сфері освіти, спрямовано на виключення можливості засудженому займатися будь-якою діяльністю, зокрема й щодо надання публічних послуг, які можуть бути пов`язані з освітньою діяльністю. Зроблено висновок, що на призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не впливає той факт, що на цей момент засуджена вже не обіймала керівної посади у шкоді, з використанням можливостей якої було вчинено злочин, передбачений ч. 3 ст. 111-1 КК України. Встановлено, що протоколи оглядів інтернет- сторінок і телеграм-каналів та додатки до протоколів, в яких зафіксовано зміст відображеної на них інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню, є допустимими доказами у цих кримінальних провадженнях.