Каральна психіатрія: лікування як засіб скоєння злочинів проти людяності

Анотація

Досліджено проблематику застосування каральної психіатрії, яка є актуальною, оскільки протягом існування СРСР вона була одним із ключових засобів боротьби з дисидентами, правозахисниками та інакодумцями. Важливим у даному випадку є той факт, що каральна психіатрія впроваджувалася за підтримки голови КДБ СРСР Ю. Андропова. Виявлено, що саме у 60-ті роки XX століття починається масове та систематичне використання медичних установ з політичною метою – як ще один метод для тиску, ізоляції та усунення небезпеки від осіб, які несли загрозу владі. З’ясовано, що такі практики становили собою цілеспрямований механізм переслідування, затверджений на державному рівні, який за своїми ознаками може бути кваліфікований як злочини проти людяності. Виявлено, що система психіатричних лікарень була не тільки елементом державного тиску, але й дозволяла радянській владі висвітлити дані діяння (зокрема, для міжнародної спільноти) не як репресії, а як «лікування хворих». З огляду на зазначене метою даної статті є аналіз застосування каральної психіатрії та її зв’язок і кваліфікація як злочинів проти людяності, що системно застосовувалася радянським союзом для боротьби з інакодумцями. У ході даного дослідження було встановлено, що практика використання каральної психіатрії виходила за межі суто медичної діяльності та функціонувала як засіб політичного контролю, репресивний апарат і система, що мали повністю змінити мислення / переконання людини. Примусове застосування медичних препаратів, госпіталізація та винесення вироку у вигляді діагнозів без жодних об’єктивних підстав, а також ізоляція в установах із по суті тюремним режимом без визначеного строку перебування у них утворювали цілісну систему. Ще одна ключова ознака – проаналізовані практики були інституційно оформлені, оскільки психіатричні лікарні перебували під повним контролем державних органів безпеки. Працівники ж силових структур, не маючи при цьому медичної освіти, мали вирішальний вплив на прийняття рішень у справах «політичних хворих». Тисячі жертв даних практик вказують на систематичність та масштабність, якої набула каральна психіатрія, у тому числі за підтримки Ю. Андропова. З’ясовано, що у сукупності дані ознаки можуть вказувати на те, що радянською владою протягом тривалого періоду вчинялися злочини проти людяності шляхом використання методів каральної психіатрії. Оцінка такої практики має не лише історичне значення, а й повинна слугувати запобіжником для теперішнього та майбутнього, демонструючи, що використання медицини як інструменту покарання є одним із найтяжчих злочинів, що неприпустимо.