Міжнародний досвід кримінальної відповідальності за зловживання особами, які надають публічні послуги

Анотація

Здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, за законодавством провідних іноземних держав. Зазначена проблематика розглянута у контексті євроінтеграційного курсу України та необхідності приведення національного кримінального законодавства у відповідність до міжнародних стандартів у сфері запобігання корупції. Встановлено, що фундаментальною міжнародно-правовою основою криміналізації зловживань у досліджуваній сфері є Конвенція ООН проти корупції та Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією. Зазначені акти закладають мінімальний стандарт відповідальності у досліджуваній сфері, залишаючи за державами право самостійно обирати конкретні законодавчі механізми її реалізації. Важливу роль у формуванні конкретних орієнтирів щодо вдосконалення національного законодавства держав-членів Ради Європи відіграють також рекомендації GRECO, у яких наголошено на необхідності чіткого визначення кола суб’єктів, які підлягають притягненню до відповідальності за вчинені корупційні діяння, у тому числі осіб, що надають публічні послуги не від імені держави.

Проаналізовано законодавчі підходи провідних країн світу, зокрема, Німеччини, Великої Британії, Франції, Швеції, Норвегії та Сингапуру. Виявлено, що більшість сучасних правових систем відійшли від вузького розуміння суб’єкта зловживань як виключно державного службовця, розширивши коло відповідальних осіб до всіх, хто надає публічні послуги незалежно від їхнього формального статусу. Попри відмінності у техніко-юридичних підходах, зарубіжні законодавці послідовно реалізують функціональний критерій визначення суб’єкта відповідальності, за яким ключовим є не формальний статус особи, а характер виконуваних нею функцій та наявність суспільного очікування добросовісності й неупередженості при їх виконанні. Зроблено висновок про необхідність удосконалення вітчизняного кримінального законодавства шляхом уточнення кола суб’єктів відповідальності за зловживання повноваженнями у сфері надання публічних послуг з урахуванням функціонального підходу, що утвердився у провідних правових системах світу.