Застосування ст. 263 КК України в умовах воєнного стану: між догматизмом і звуженням кримінальної відповідальності

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем застосування ст. 263 Кримінального кодексу України в умовах воєнного стану крізь призму конфлікту між догматичним підходом до правозастосування та реальними потребами кримінально-правової політики держави. Проаналізовано сучасну практику притягнення осіб до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами з урахуванням особливостей збройної агресії та участі цивільних осіб у захисті України.

Особливу увагу приділено аналізу рішення Верховного Суду, в якому дії особи, що формально містять ознаки складу кримінального правопорушення, розцінюються як такі, що вчинені в умовах крайньої необхідності або виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни. Обґрунтовано, що в умовах воєнного стану формальне застосування кримінально-правових заборон без урахування фактичних обставин призводить до необґрунтованого притягнення осіб до кримінальної відповідальності.

Доведено доцільність переосмислення підходів до кримінально-правової оцінки таких діянь шляхом розширення застосування обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, на відміну від інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Запропоновано внесення змін до кримінального законодавства, зокрема до ст. 43-1 КК України, з метою нормативного закріплення відповідних підходів.

Зроблено висновок про необхідність звуження меж кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю в умовах воєнного стану як складової трансформації кримінально-правової політики держави.