Запобігання кібератакам іноземних спецслужб на об’єкти критичної інформаційної інфраструктури України

Анотація

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти запобігання кібератакам іноземних спеціальних служб на об’єкти критичної інформаційної інфраструктури України в умовах триваючої збройної агресії. Обґрунтовано, що сучасні кібератаки на ОКІІ мають комплексну природу та виступають не лише технічними інцидентами, а й складовою розвідувально-підривної діяльності іноземних держав у кіберпросторі. Визначено, що ефективна протидія таким загрозам потребує поєднання технічних засобів кіберзахисту та контррозвідувальних механізмів, спрямованих на попередження, виявлення, документування та нейтралізацію джерел кіберзагроз.

Проаналізовано діяльність APT-угруповань, пов’язаних зі спеціальними службами іноземних держав, а також розкрито їхню роль у реалізації стратегічних кібероперацій проти України. Здійснено компаративний аналіз моделей захисту ОКІІ у США, Держави Ізраїль та Республіки Естонія, що дозволило встановити ключову системоутворювальну роль розвідувальних і контррозвідувальних органів у забезпеченні кібербезпеки. Доведено, що ефективні національні моделі базуються на інституціоналізованому обміні розвідувальною інформацією, публічно-приватному партнерстві та інтеграції цивільних, військових і розвідувальних спроможностей.

Проаналізовано чинну нормативно-правову базу України у сфері захисту ОКІІ та виявлено її ключові недоліки, зокрема відсутність належної інституційної інтеграції контррозвідувальної діяльності до системи кіберзахисту, недостатню ефективність механізмів обов’язкового повідомлення про кіберінциденти та відсутність нормативно закріпленого кіберрезерву. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства, що передбачають запровадження механізмів обов’язкового обміну розвідувальною інформацією, посилення контррозвідувальних повноважень у сфері захисту ОКІІ, формування кіберрезерву та розвиток правових засад атрибуції кібератак. Зроблено висновок про необхідність переходу від реактивної до проактивної моделі контррозвідувального забезпечення кібербезпеки України.

Отримані результати мають практичне значення для вдосконалення державної політики у сфері захисту об’єктів критичної інформаційної інфраструктури та підвищення ефективності діяльності суб’єктів національної системи кібербезпеки України.