Кіберзлочини з використанням штучного інтелекту: виклики для кримінального права та господарського процесу України

Анотація

Досліджено проблематику кваліфікації кіберзлочинів, вчинених із використанням технологій штучного інтелекту, за чинним законодавством України. Проаналізовано способи застосування нейронних мереж, генеративних моделей та алгоритмів машинного навчання у злочинній діяльності, зокрема для створення дипфейків, автоматизації фішингових атак, підбору паролів та генерації шкідливого програмного забезпечення. Встановлено, що технології штучного інтелекту дозволяють злочинцям здійснювати масштабні кібератаки з високим рівнем автоматизації, що ускладнює їх виявлення та розслідування правоохоронними органами.

Встановлено істотні прогалини у кримінально-правовій охороні інформаційної безпеки, зокрема відсутність спеціальних норм про відповідальність за створення та поширення дипфейків у злочинних цілях, використання автономних систем для здійснення кібератак на критичну інфраструктуру, а також застосування генеративних моделей для виготовлення синтетичних матеріалів сексуального характеру. Досліджено проблеми використання ШІ у кіберзлочинності як чинника дестабілізації господарського процесу. Визначено, що генерування дипфейків створює загрозу для належного функціонування правосуддя через підрив інституту електронних доказів.

Констатовано, що положення Розділу XVI Кримінального кодексу України не враховують специфіку злочинів, вчинених за допомогою технологій штучного інтелекту, що створює труднощі при їх кваліфікації. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення матеріальних норм шляхом впровадження у КК України нової кваліфікуючої ознаки – вчинення злочину з використанням штучного інтелекту, а також процесуальних норм у частині модернізації ст. 96 ГПК України для запровадження спеціальних фільтрів перевірки автентичності електронних доказів.

Окрему увагу приділено аналізу складнощів доказування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених за допомогою штучного інтелекту. Розглянуто проблеми збереження цифрових доказів, встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями особи та результатом роботи автономної системи, а також ідентифікації осіб, причетних до злочину.