Окремі особливості кримінально-правової норми, що встановлює кримінальну відповідальність за незаконне збагачення

Анотація

Наукову статтю присвячено дослідженню окремих особливостей кримінально-правової норми, що встановлює кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Так, насамперед у науковій статті проаналізовано генезу кримінально-правової норми, що сьогодні обʼєктивована в ст. 368-5 Кримінального кодексу України. Було досліджено підстави, що зумовлюють необхідність криміналізації незаконного збагачення, включаючи, зосібна, ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції № 251-V від 18.10.2006, положення Конституції України та інших законодавчих актів.

Також, у даній роботі було здійснено аналіз особливостей обʼєктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 Кримінального кодексу України. Встановлено, що законодавче формулювання суспільно небезпечного діяння є дещо недосконалим, адже необхідною є вказівка на незаконний спосіб набуття активів певної вартості, яка наразі міститься лише в назві статті, проте відсутня в диспозиції норми. Зумовлений такий висновок тим, що лише у випадку, якщо діяльність особи, яка дала їй можливість збагатитися, суперечить вимогам закону, то наявні підстави для визнання скоєного кримінальним правопорушенням і, відповідно, здійснення кримінально-правової кваліфікації.

У ході аналізу даної кримінально-правової норми особливу увагу було приділено дослідженню предикатних незаконному збагаченню діянь. Таким чином було встановлено, що передувати незаконному збагаченню можуть будь-які правопорушення, а не лише кримінальні правопорушення. До того ж такі правопорушення можуть бути не обов’язково корупційними. Наведене, перш за все, пояснюється лаконічним формулюванням диспозиції ст. 368-5 Кримінального кодексу України, в якій відсутні будь-які вказівки на протилежне.

Остання частина дослідження присвячена співвідношенню ст. 368-5 Кримінального кодексу України з деякими іншими складами корупційних кримінальних правопорушень, а саме ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України. Під час дослідження здійснено аналіз одного з ключових принципів кримінально-правової кваліфікації – non bis in idem, на основі якого зроблено висновок про неможливість кваліфікації діянь особи одночасно як за ст. 368-5 Кримінального кодексу України, так і за ч. 5 ст. 191 чи ч. 2 ст. 364 або ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України.