Зарубіжний досвід протидії зловживанню владою або службовим становищем у сфері міграції

Анотація

У статті досліджено зарубіжний досвід протидії зловживанню владою або службовим становищем у сфері міграції як одному з проявів кримінальних корупційних правопорушень. Наголошується, що попри значну увагу науковців до проблематики корупційних правопорушень, існує потреба у більш спеціалізованих дослідженнях, спрямованих на окремі сфери державного управління, зокрема міграційну політику. Проаналізовано нормативно-правові підходи до визначення та відповідальності за такі діяння в різних державах, а також розглянуто міжнародно-правові акти, спрямовані на боротьбу з корупцією, зокрема Конвенцію ООН проти корупції та Кримінальну конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією.

У дослідженні також висвітлено основні причини та фактори, що сприяють розвитку міграційних процесів і водночас підвищують корупційні ризики, серед яких соціально-економічна нестабільність, невдоволення якістю державних послуг, неефективне управління та низький рівень довіри до державних інституцій. Підкреслюється, що міграційна сфера нерідко стає вразливою до корупційних практик, таких як хабарництво, незаконне виготовлення документів, приховування нелегальної міграції та інші прояви зловживання службовими повноваженнями.

Особливу увагу приділено аналізу практики окремих держав, зокрема Канади, Великої Британії та Сінгапуру, у сфері запобігання корупційним проявам серед посадових осіб міграційних і прикордонних служб. Досвід Сінгапуру визначено як приклад ефективної та технологічно розвиненої моделі протидії корупції, що базується на використанні біометричних систем ідентифікації, електронних міграційних сервісів та автоматизованих процедур прикордонного контролю, які мінімізують безпосередній контакт між посадовими особами та мігрантами.

Розглянуто функціонування спеціалізованих антикорупційних органів, механізми внутрішнього контролю, систему професійної підготовки працівників, використання електронних баз даних, цифровізацію міграційних процедур, а також ротацію персоналу та проведення незалежних аудитів. Встановлено, що ефективність протидії корупції у цій сфері забезпечується поєднанням кримінально-правових механізмів, інституційного контролю та сучасних технологічних рішень.

Зроблено висновок про доцільність використання позитивного зарубіжного досвіду для вдосконалення національної антикорупційної політики України у сфері міграції, зокрема шляхом підвищення рівня прозорості діяльності державних органів, впровадження цифрових інструментів контролю та посилення відповідальності посадових осіб.