Нормативно-правове забезпечення огляду місця події при розслідуванні злочинів на державному кордоні: вітчизняний і закордонний досвід

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення огляду місця події в Україні та виділено найбільш проблемні питання практики застосування положень Кримінального процесуального кодексу України та окремих підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують організацію і проведення зазначеної слідчої дії. До них, зокрема віднесено: відсутність законодавчого визначення поняття «огляд місця події», недостатня правова регламентація повноважень суб’єктів, які беруть участь у проведенні огляду місця події, узагальнений характер нормативно-правового регулювання. Розглянуто Рекомендації Європейської мережі інститутів судової експертизи (ENFSI), які забезпечують уніфікацію криміналістичних процедур та підвищення якості огляду місця події у країнах Європи і можуть впроваджуватися у передові практики у сфері огляду місця події, а також встановлюють вимоги до рівня професійної підготовки слідчих. Підсумовано, що запропоновані ENFSI стандарти є орієнтиром для удосконалення нормативно-правових актів з можливістю адаптації до національних особливостей. Як приклад імплементації європейських стандартів у нормативно-правові акти, які регламентують проведення слідчих дій розглянуто огляд місця події прикордонниками Республіки Польщі та виокремлені його особливості, що свідчать про врахування специфіки організації і проведення огляду місця події при розслідуванні злочинів на державному кордоні. До напрямів удосконалення нормативно-правового забезпечення віднесено стандартизацію судової експертизи та судово-експертної діяльності, яка сприятиме взаємному визнанню експертних висновків між державами, що особливо важливо для розслідування транскордонних злочинів та міжнародного співробітництва у сфері протидії злочинності. Наголошено, що удосконалення нормативно-правового забезпечення огляду місця події при розслідуванні злочинів на державному кордоні доцільно здійснювати шляхом інтеграції міжнародних криміналістичних стандартів у національні нормативно-правові акти та унормування обов’язковості їх застосування.