Винуватість обвинуваченого як елемент предмета доказування у кримінальних провадженнях щодо привласнення, розтрати або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2026.02.3.14Ключові слова:
предмет доказування, винуватість обвинуваченого, вина, презумпція невинуватості, концентрична модель доказування, зловживання службовим становищем, корупційні правопорушення, кримінальне провадженняАнотація
Стаття присвячена дослідженню категорії винуватості обвинуваченого як елемента предмета доказування у кримінальних провадженнях щодо привласнення, розтрати або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Аналізується її сутність, зміст та значення для встановлення мети у справі.
Мета дослідження полягає у комплексному дослідженні винуватості обвинуваченого як елемента предмета доказування, визначенні її правової природи та розробці практичних рекомендацій щодо оптимізації процесу доказування на прикладі кримінальних проваджень за статтею 191 Кримінального кодексу України.
У процесі дослідження застосовано комплекс загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, зокрема: формально-логічний метод (для розмежування понять «вина» та «винуватість»), системно-структурний метод (для моделювання предмета доказування), а також метод аналізу судової практики (для дослідження рішень Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду).
У статті доведено, що винуватість інтегрує як матеріально-правові (склад правопорушення, форма вини), так і процесуальні аспекти (доведеність обставин належними доказами). Обґрунтовано недоцільність використання застарілого терміну «винність». Автором запропоновано новаторську «концентричну модель» предмета доказування. Крім того, виявлено термінологічну проблему в частині 2 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України, яка створює передумови для обвинувального ухилу, оскільки використовує термін «обвинувачений» на етапах, коли особа має статус підозрюваного.
Досліджено специфіку доказування винуватості у справах про привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 Кримінального кодексу України). Встановлено, що ключовим викликом для сторони обвинувачення є доведення прямого умислу, корисливого мотиву та мети незаконного збагачення, що на практиці здійснюється через оцінку сукупності доказів (фінансових документів, результатів економічних експертиз тощо). Вперше обґрунтовано застосування концентричної моделі структурних елементів предмета доказування. Сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін до кримінального процесуального законодавства (заміна терміну «обвинувачений» на «підозрюваний (обвинувачений)» у статті 91 Кримінального процесуального кодексу України).
Посилання
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.
Шульженко А.В. Необхідність у доведенні невинуватості під час кримінального провадження. Право і суспільство. 2018. № 3. Ч. 2. С. 241–246. URL: https://elar.navs.edu.ua/server/api/core/bitstreams/4f9a601b-8e7b-4604-a0fa-a8991a43f008/content.
Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року № 1001-05 (редакція станом на 29.10.1997). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05/ed19971029#Text.
Шмітько В.В. Винуватість обвинуваченого у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, пов’язаного з одержанням неправомірної вигоди, форма вини, мотив і мета як визначальні обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Юридична психологія. 2023. № 2 (33). С. 151–162. URL: https://elar.navs.edu.ua/server/api/core/bitstreams/be04d9a6-2e5e-4367-8283-4bfdd421bc25/content. DOI: 10.33270/03233302.151.
Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n1081.
Фоменко М.В. Кримінально-правове значення мотиву: аналіз наукової думки. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2021. № 1 (24). С. 43–49. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/2d72e17d-d58f-4ab0-ac0f-7d78cf71c397/content.
Кулькіна Я.С. Проблеми визначення форми вини у злочинному порушенні правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 414 КК України). Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Харків. 2017. С. 104–107. URL: https://univd.edu.ua/general/publishing/konf/17_05_2017_2/pdf/26.pdf.
Кушнір С.С. Особливості предмета доказування у кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані із протиправним заволодінням майном підприємства, установи, організації. Науковий вісник публічного та приватного права. 2024. Вип. 1. С. 142–153. URL: https://nvppp.in.ua/vip/2024/1/25.pdf. DOI: 10.32844/2618-1258.2024.1.23.
Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Київ: Атіка. 2002. 144 с.
Погорецький М.А. Нова концепція кримінального процесуального доказування. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 3. С. 63–79. URL: https://vkslaw.knu.ua/images/verstka/3_2015_Pogoretskyi.pdf.
Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-90#Text.
Любавіна В.П. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. Часопис Київського університету права. 2021. № 2. С. 270–273. DOI: 10.36695/2219-5521.2.2021.55.
Case of Karaman v. Germany (Application no. 17103/10). Judgment of the European Court of Human Rights, 27 February 2014. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-141197.
Вирок Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2023 року у справі № 755/19780/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110398856.
Баганець О.В. Доказування стороною обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ. 2017. 269 с.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.
Петров В.І. Кримінальна відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ. 2024. 247 с.
Петров В.І. До питання про кваліфікацію привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 6. С. 860–863. URL: https://www.lsej.org.ua/6_2023/209.pdf. DOI: 10.32782/2524-0374/2023-6/209.
Постанова Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 433/383/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90906061.
Вирок Вищого антикорупційного суду від 10 березня 2025 року у справі № 405/9164/18. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125728756.
Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Armada Law. URL: https://armada.law/blog/pryvlasnennya-roztrata-majna-abo-zavolodinnya-nym-shlyahom-zlovzhyvannya-sluzhbovym-stanovyshhem/.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 К. В. Коломієць
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
