Розмежування предметів регулювання галузей кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавств

Анотація

В статті здійснено аналіз теоретичних положень щодо визначення питань, пов’язаних з виконанням вироків, які розглядаються національними судами як предметів регулювання кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавств. Наведено авторську точку зору щодо доцільності закріплення зазначених питань у вигляді відповідних нормативних конструкцій саме в межах Кримінально-виконавчого кодексу України. Наголошено, що підхід законодавця щодо регламентації питань, пов’язаних з виконанням вироків саме нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України є доволі суперечливим кроком. В статті висловлено авторську точку зору, що норми кримінального процесуального законодавства, що визначають перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, а також порядок розгляду вітчизняними судами цих питань, – суперечать фундаментальним положенням кримінального процесуального права. Вказано, що сутність згаданих процесуальних положень не відповідає завданням кримінального провадження, визначених у змісті Кримінального процесуального кодексу України. Разом з тим, підкреслено, що фіксація в межах кримінального процесуального законодавства положень, які регламентують умови та порядок розгляду судами питань, пов’язаних з вироками, також суперечить сутності та порядку реалізації функцій кримінального процесу. Висловлено позицію, що ці положення за своєю сутністю перебувають поза межами реалізації функцій обвинувачення, захисту, правосуддя. Враховуючи це, зазначено, що доволі суперечливим є факт згадування такого учасника кримінального провадження як захисник в чинних процесуальних нормах, які визначають порядок розгляду судами питань, пов’язаних з виконанням вироків. Зазначено, що на момент розгляду національними судами вказаних питань, тріада кримінальних процесуальних функції, враховуючи й функцію захисту, вже припинила свою реалізацію. Таким чином, не доцільно вести мову про визначення представництва прав та інтересів засудженого, використовуючи категорію «захисник». В цих умовах доцільно використовувати категорію «представник». Наголошено, що питання пов’язані з виконання вироків, а також порядок їх розгляду вітчизняними судами доцільно віднести саме до предмету регулювання кримінально-виконавчого законодавства. Вказано, що правова природа згаданих питань цілком корелюється зі змістом Кримінально-виконавчого кодексу як профільного закону, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань в Україні.