Кримінальна відповідальність за порушення правил експлуатації безпілотних повітряних суден в Україні: проблеми криміналізації та доказування

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем криміналізації порушень правил експлуатації безпілотних повітряних суден та специфіці доказування відповідних кримінальних правопорушень у контексті проєкту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Повітряного кодексу України щодо посилення відповідальності за правопорушення в галузі цивільної авіації після припинення або скасування воєнного стану в Україні» від 05.08.2025 № 13600. Актуальність дослідження зумовлена стрімким поширенням безпілотних авіаційних технологій, їх активним використанням у сфері безпеки, господарської діяльності та повсякденного життя, що одночасно створює нові ризики для публічної безпеки та вимагає удосконалення механізмів правового регулювання використання повітряного простору.

У статті здійснено науковий аналіз запропонованих законопроєктом змін до Кримінального кодексу України, зокрема щодо запровадження кримінальної відповідальності за порушення правил експлуатації безпілотних повітряних суден та керування ними у стані сп’яніння. Обґрунтовано наявність низки концептуальних проблем законодавчої конструкції відповідних кримінально-правових норм. Зокрема, звернуто увагу на використання категорії «експлуатація безпілотного повітряного судна», яка не має достатньо чіткого нормативного розмежування з поняттям виконання польоту, що може створювати ризики юридичної невизначеності меж кримінально-правової заборони та ускладнювати формування предмета доказування у кримінальних провадженнях цієї категорії.

Окрему увагу приділено проблемі нормативного перетину запропонованої законопроектом статті 276-2 Кримінального кодексу України з чинною статтею 282 Кримінального кодексу України, що може спричиняти труднощі при кваліфікації відповідних діянь. Зазначено, що доказування таких кримінальних правопорушень характеризується домінуванням технічних і цифрових джерел доказової інформації.

Обґрунтовано доцільність віднесення розслідування цих кримінальних правопорушень до предметної підслідності органів Національної поліції України, що забезпечує безперервність між первинним документуванням події правопорушення, адміністративним реагуванням та подальшим кримінальним провадженням.

Зроблено висновок, що ефективність запропонованої моделі криміналізації значною мірою залежатиме від формування належної інституційної та доказової інфраструктури в умовах воєнного стану, зокрема системи реєстрації, обліку та ідентифікації безпілотних повітряних суден і їх операторів.