Міжнародно-правовий аналіз післявоєнного відновлення на Балканах та Руанди

Анотація

У сучасному світі, з огляду на тривалі збройні конфлікти, важливим є привернення уваги науковців, національних і міжнародних експертів до проблематики міжнародно-правового забезпечення посткризових ситуацій, подоланні наслідків масштабних збройних конфліктів за участі таких суб’єктів міжнародного права як держави, міжнародні організації, а також недержавних акторів. Дослідження присвячене комплексному аналізу післявоєнного відновлення у міжнародно-правовому вимірі на прикладі держав Балканського регіону та Руанди як двох репрезентативних моделей постконфліктної реконструкції.

Обґрунтовується, що Балкани є найближчим європейським прикладом післявоєнного відновлення, сформованим унаслідок складної взаємодії внутрішнього та міжнародного конфлікту, що зумовило інтернаціоналізацію управління відбудовою через механізми Дейтонської угоди та інститут Високого представника (OHR). Натомість досвід Руанди демонструє альтернативну модель трансформації державного управління, засновану на поступовому переході від зовнішньої підтримки до централізованої національної координації та зміцнення інституційної спроможності держави на основі принципу «strong national ownership», за якого держава визначає пріоритети відновлення, а міжнародні партнери інтегруються у реалізацію національних програм.

У роботі післявоєнне відновлення розглядається як «зароджувана міжгалузева доктрина» (emerging doctrine), що формується на перетині гуманітарного, економічного та інвестиційного права. Запропоновано трирівневу архітектуру правового регулювання, яка включає контрактний рівень міжнародних угод, регуляторний рівень національного законодавства та транснаціональний рівень моніторингу стандартів прозорості та підзвітності. Особливу увагу приділено ролі міжнародних організацій, зокрема ООН, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, ОЕСР, а також механізмам їхньої взаємодії з національними органами влади через секторні робочі групи та донорські координаційні платформи. Доведено, що для України оптимальною є гібридна модель Donor-Integrated PPP Law, яка поєднує міжнародні стандарти з національною правовою ідентичністю для забезпечення сталого економічного зростання і довготривалої відбудови держави.