Місце судової практики у системі джерел морського права

Анотація

Стаття присвячена дослідженню судової практики як важливого елемента системи джерел морського права в умовах стрімкого розвитку міжнародних відносин і технологічного прогресу. Обґрунтовується, що попри визнання у якості основних джерел міжнародного морського права міжнародних звичаїв та договорів, зокрема Конвенції ООН з морського права 1982 року, їх загальний характер зумовлює потребу в гнучких механізмах правового регулювання. У цьому контексті особлива увага приділяється ролі рішень міжнародних судових інституцій у тлумаченні та конкретизації норм морського права, формуванні підходів jurisprudence constante та їх фактичному правотворчому впливу.

На підставі аналізу положень Статуту Міжнародного Суду ООН встановлено, що судові рішення, попри те, що вони формально не мають статусу загальнообов’язкових джерел права та вважаються допоміжним засобом визначення норм міжнародного права, де-факто мають правотворчу функцію. На прикладі рішення Міжнародного Суду ООН у справі щодо делімітації морських просторів між Україною та Румунією (2009) показано, що судова практика фактично має прецедентний характер, формуючи підходи до тлумачення положень Конвенції ООН з морського права 1982 року та впливаючи на практику врегулювання потенційних міжнародних морських спорів.

Паралельно досліджується значення практики національних судів України у системі морського права з урахуванням особливостей континентальної правової традиції та обов’язку судів нижчих інстанцій враховувати правові висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах. На прикладі практики Верховного Суду показано, що фактично суди у правовій системі України відіграють ключову роль у подоланні прогалин, тлумаченні міжнародних договорів і забезпеченні ефективного захисту прав учасників морських правовідносин.

Зроблено висновок, що судова практика у сфері морського права виконує не лише інтерпретаційну, а й регулятивну функцію, що дозволяє розглядати її як функціонально значуще джерело морського права, спрямоване на забезпечення правової визначеності, передбачуваності та адаптивності правового регулювання.