Призупинення членства Греції в Раді Європи у 1969 році: міжнародно-правовий аналіз

Анотація

Стаття присвячена дослідженню міжнародно-правових передумов, процедурних особливостей та наслідків призупинення членства Греції у Раді Європи у 1969 році. У роботі розглянуто історичний контекст виникнення так званої «грецької справи», пов’язаної з установленням військової диктатури в Греції внаслідок державного перевороту 1967 року, а також проаналізовано реакцію інституцій Ради Європи на системні порушення прав людини та демократичних принципів, допущені військовим режимом. Особливу увагу приділено ролі Європейської комісії з прав людини, Парламентської асамблеї Ради Європи та Комітету міністрів Ради Європи у встановленні фактів порушень положень Європейської конвенції з прав людини та формуванні політико-правового тиску на грецький уряд.

У статті досліджено механізм міждержавної заяви, ініційованої Данією, Норвегією, Швецією та Нідерландами, як один із важливих інструментів міжнародного контролю у системі Європейської конвенції з прав людини. Наголошено, що зазначені держави діяли не з метою захисту власних інтересів, а в інтересах збереження авторитету та ефективності європейської системи захисту прав людини, що свідчить про реалізацію принципу солідарної відповідальності держав-членів за дотримання спільних європейських цінностей.

У статті також проаналізовано вплив «грецької справи» на подальший розвиток інституційної практики Ради Європи та її значення для формування механізмів реагування на порушення демократичних стандартів державами-членами. Наголошено, що цей історичний прецедент зберігає актуальність і в сучасних умовах, зокрема у контексті подальшої європейської інтеграції, новітніх викликів для європейського правопорядку, пов’язаних із поширенням авторитарних тенденцій та грубими порушеннями міжнародного права. З огляду на повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України, що призвела до її виключення з Ради Європи у 2022 році, досвід грецької справи набуває особливого значення для оцінки ефективності інституційних механізмів міжнародних організацій у реагуванні на системні порушення прав людини, принципів демократії та верховенства права.