Добросовісність у переговорах щодо FRAND-ліцензії на патенти, суттєві для стандарту (SEP): підходи судів Англії та Уельсу 2024–2025 років у міжнародно-правовому контексті

Анотація

У статті досліджується добросовісність як юридичний критерій переговорів про укладення ліцензії на використання патентів, суттєвих для стандарту (SEP) на умовах FRAND (справедливих, розумних і недискримінаційних). Актуальність теми зумовлена транснаціональною природою технічних стандартів: стандарти створюються в середовищі міжнародної та регіональної стандартизації, а зобов’язання правовласника щодо FRAND виникає з політик організацій стандартизації та впливає на доступ до технологій на глобальних ринках. Метою дослідження є визначити, як суди Англії та Уельсу у 2024–2025 роках підходять до оцінки добросовісності під час FRAND-переговорів і як через цю категорію суди реагують на типові для таких спорів явища: паралельні провадження в різних державах, ризик зловживань процесуальними засобами та використання судової заборони як способу тиску під час переговорів. Методологія поєднує формально-юридичний аналіз і дослідження практики на матеріалах рішень Panasonic v Xiaomi (EWCA Civ, 2024), Samsung v ZTE (EWHC Patents, 2025), Tesla v InterDigital (Court of Appeal, 2025), а також пов’язаного контексту щодо глобальних FRAND-ліцензій. Новизна підходу полягає у тому, що добросовісність аналізується не ізольовано, а в ув’язці із застосовним правом та процесуальною поведінкою сторін у конкуренції юрисдикцій. Обґрунтовано, що в аналізованій практиці добросовісність розглядається як елемент виконання зобов’язання перед ETSI; при цьому суд виходить із того, що зміст FRAND-зобов’язання визначається політикою ETSI, а оцінка добросовісності здійснюється з урахуванням фактичних обставин і реальної поведінки сторін. Показано, що суди не зводять оцінку добросовісності лише до змісту листування: вони аналізують процесуальні кроки сторін та їх вплив на транскордонний спір, зокрема в умовах конкуренції юрисдикцій. Практичне значення результатів полягає в тому, що напрацьовані підходи можуть бути використані для наукового осмислення міжнародно-правових аспектів ліцензування технологій у цифровій економіці та взаємодії приватного регулювання у стандартизації з національним судовим захистом. Окремо підкреслено, що ці висновки можуть слугувати орієнтиром для правозастосування у спорах про технологічні ліцензії в Україні.