Право пацієнта на відмову від лікування: актуальні питання теорії

Анотація

Вказується, проблема правомірності відмови пацієнта від запропонованого лікування посідає дедалі помітніше місце серед дискусійних питань сучасної медично-правової науки. Ще кілька десятиліть тому у відносинах між лікарем і пацієнтом беззаперечно панував патерналістський підхід, що відводив медичному фахівцеві роль одноосібного розпорядника лікувального процесу. Нині ж цей підхід поступився місцем принципово іншій концепції: особа, що звертається по медичну допомогу, розглядається як повноправний суб›єкт із власною волею, здатний самостійно і усвідомлено визначати своє ставлення до будь-яких медичних втручань.

Стаття присвячена дослідженню загальнотеоретичних засад права пацієнта на відмову від лікування. Автор аналізує ґенезу цього права в контексті еволюції відносин між лікарем і пацієнтом - від моделі медичного патерналізму до сучасної парадигми автономії. Визначено, що право на відмову від лікування є похідним від фундаментальних правових принципів: тілесної недоторканності, особистої автономії та людської гідності. Досліджено доктринальне підґрунтя цього права у правових системах загального права та континентальної Європи, зокрема встановлено його нормативне закріплення у міжнародно-правових документах: Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (Ов’єдська конвенція), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розглянуто основні доктринальні конструкції, що використовуються для обґрунтування права на відмову від лікування: теорія інформованої згоди, доктрина самовизначення, принцип недоторканності особи. Увага приділяється проблемі меж цього права: питанням дієздатності пацієнта, ситуаціям екстреної медичної допомоги, правовому статусу завчасних директив. Автор окремо аналізує напругу між автономією пацієнта та принципом благодіяння лікаря, яка є центральною колізією медичного права. На підставі порівняльно-правового аналізу законодавства провідних європейських держав, а також відповідної практики Європейського суду з прав людини сформульовані висновки щодо загальних тенденцій розвитку досліджуваного права та перспектив його імплементації у вітчизняне законодавство.