Трансгуманізм як філософсько-правова категорія: актуальні проблеми правового регулювання

Анотація

Стаття присвячена дослідженню трансгуманізму як філософсько-правової категорії, що виникла на перетині сучасної філософії, біоетики та теорії права. Аналізується ґенеза трансгуманістичної думки - від її витоків у філософському позитивізмі та традиції Просвітництва до оформлення як самостійного інтелектуального руху наприкінці ХХ - на початку ХХІ століть. Встановлено, що трансгуманізм як концепція передбачає радикальне переосмислення людської природи шляхом застосування передових технологій - генної інженерії, нейроінтерфейсів, нанотехнологій та штучного інтелекту, що ставить перед правовими системами принципово нові завдання щодо визначення суб’єктів права, обсягу правоздатності та меж допустимого втручання у людський організм. Досліджено ключові філософські підстави трансгуманізму, зокрема принципи автономії особи, самовизначення та ідею «вдосконалення» людини, і з’ясовано їхнє відображення у сучасному правовому дискурсі прав людини. Проаналізовано напругу між трансгуманістичними ідеалами та традицією природного права: доведено, що томістська теорія природного закону здатна слугувати нормативним орієнтиром для оцінки технологій вдосконалення людини за умови визнання гнучкості людської природи. Виявлено правові виклики трансгуманізму у сфері прав людини: ризик «призначеної нерівності» між вдосконаленими та невдосконаленими особами, проблема нейроправ, захисту когнітивної свободи та самоідентичності. Встановлено, що відсутність уніфікованої міжнародно-правової регуляції технологій вдосконалення людини породжує правовий вакуум, на заповнення якого спрямовані перші законодавчі ініціативи окремих держав. Зроблено висновок про необхідність формування трансгуманістичної правової доктрини, яка б органічно поєднувала захист основоположних прав людини із відкритістю до науково-технічного прогресу.