Юридичний механізм забезпечення прав людини в Україні: стан і напрями удосконалення

Анотація

У статті представлено загальнотеоретичну характеристику юридичного механізму забезпечення прав людини. Наголошено, що важливу роль у забезпеченні прав людини здійснює держава, а також інші інституції суспільства – релігійні та громадські організації, засоби масової інформації тощо, а також конкретні люди. Констатовано, що соціальний механізм забезпечення прав людини охоплює такі механізми : 1) міжнародний механізм забезпечення прав людини; 2) юридичний (внутрішньодержавний) механізм гарантування прав людини; 3) механізм забезпечення прав людини за допомогою інших соціальних засобів (моральних, релігійних тощо).

Визначено поняття  юридичного механізму забезпечення прав людини як системи ефективних юридичних засобів (гарантій) реалізації, охорони та захисту прав людини, закріплених у нормативно-правових актах та в інших джерелах права, а також засобів, за допомогою яких формується правосвідомість людини. Окреслено основні проблеми у сфері юридичного забезпечення прав людини в Україні.

Сформульовано основні напрями вдосконалення механізму юридичного забезпечення прав людини в Україні:

- закріплення в Конституції України спеціальних розділів, присвячених 1) гарантіям основних прав і свобод людини та громадянина; 2) правам дитини та юридичним гарантіям їх забезпечення;

• приведення положень законів України з питань прав людини у відповідність з міжнародними стандартами прав людини;
• прийняття законів України, які б заповнили прогалини у сфері нормативного регулювання реалізації певного права людини;
• вдосконалення законів України з питань прав людини, які б виражали волю більшості або всього населення;
• обмеження прав людини лише у випадках, визначених законом, із урахуванням необхідності та доцільності для суспільства;
• підвищення рівня взаємної відповідальності особи і держави;
• вдосконалення процедурно-юридичних механізмів забезпечення прав людини;
• посилення ролі судових органів України як найбільш надійної та ефективної юридичної гарантії захисту прав людини;
• ефективніше застосування судами України під час розгляду справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права;
• підвищення рівня правосвідомості посадових осіб та інших учасників суспільного та державного життя;
• ефективніше правове забезпечення прав певних категорій людей, які особливо потребують його в сучасних умовах (дітей; соціально незахищених осіб, жінок тощо);
• ефективніше правове забезпечення насамперед життєво необхідних прав людини: права на життя, права на соціальний захист; права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї; права на охорону здоров’я, медичну допомогу; права на безпечне для життя і здоров’я довкілля.