Органи самоорганізації населення у контексті теорій про природу місцевого самоврядування

Анотація

Метою статті є на підставі аналізу теорій про природу місцевого самоврядування сформулювати рекомендації для підвищення ефективності нормативно-правової регламентації створення та функціонування в Україні органів самоорганізації населення.

Концепція адміністративної реформи 1998 р. передбачає, що головним завданням муніципальної реформи є усунення недоліків, які істотно впливають на здійснення управлінської діяльності. Варто підкреслити, що це завдання виконується і досі. А отже, при проведенні реформи, при її законодавчому забезпеченні особлива увага має приділятись вивченню, аналізу, узагальненню і впровадженню кращого вітчизняного та міжнародного досвіду у сфері розвитку місцевого самоврядування. Одним із важливих практичних завдань на цьому етапі є пожвавлення участі населення у здійсненні локальної демократії, в тому числі – у роботі органів самоорганізації населення (далі – органів СОН), - будинкових, квартальних, вуличних тощо комітетів. Важливим науковим завданням є доктринальне забезпечення цього процесу. Варто підкреслити, що внесок правознавців, в першу чергу, полягає у створенні ефективного нормативно-правового забезпечення створення і функціонування органів СОН як елементу системи місцевого самоврядування.

У статті розглянуті теорії місцевого самоврядування, в яких йдеться про його природу, - громадська, державна, громадсько-державна теорії. На підставі аналізу цих теорій зроблені висновки про характерну політику щодо органів самоорганізації населення в разі використання в державі тієї чи іншої теорії.

Зокрема автор аргументує, що ефективному розвитку органів СОН як невід’ємному елементу системи місцевого самоврядування сприятиме: 1) визначення на державному рівні теорії місцевого самоврядування; 2) послідовна реалізація положень цієї теорії у поточному законодавстві. На сучасному етапі в Україні це не відбувається, що істотно гальмує розвиток інституту самоорганізації населення. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі вбачаються у необхідності  надати більш детальні рекомендації стосовно ефективного нормативно-правового регулювання створення та діяльності будинкових, квартальних тощо комітетів.